Не всі, хто вправно орудує пензликом на полотні, стають великими художниками. Але те, що людина має захоплення, яке відволікає від будення, зігріває душу, вже чудово. Особливо це актуально нині, під час війни, - пише NizhynPost.
Ніжинка Оксана Денисенко виросла у такому середовищі, де любов до мистецтва прививали ще змалечку. Дідусь Олександр Михайлович Золотар, котрий проживав на Чернігівщині, був знаним художником у певних кругах. Коли Оксана навчалася у Ніжинській школі №15, то відвідувала гурток у Будинку дитячої та юнацької творчості, брала приватні уроки у художника Михайла Антоновича Проценка. Тоді дівчинка ставилася до малювання як до звичайного захоплення. На той час Оксана більше схилялася до читання та вивчення іноземних мов. І це зрозуміло: мама Любов Олександрівна кілька років викладала українську мову та літературу в одній з ніжинських шкіл, а потім ще працювала в дитсадочках. У родині Денисенків завжди з великою повагою ставилися до книги. Тому не дивно, що донечка перечитала всю домашню бібліотеку. В пріоритеті була українська класична література. Нині пані Любов залюбки відвідує літературну студію в центральній міській бібліотеці, де презентує свої вірші. Беззаперечна істина: у того, хто любить книгу і багато читає, підсвідомо прокидається шана до рідної мови. Не дивно, що Оксана Миколаївна говорить чистою мелодійною українською. А ще, каже, знає 12 іноземних. В різних ступенях. Якусь – краще, інші – на розмовному рівні.
Пані Оксана вивчала мови не тільки за потребою душі – цього вимагала робота. Адже 10 років О. Денисенко пропрацювала в міжнародних компаніях, пліч-о-пліч з іноземцями. І до кожного потрібно було знайти підхід. Певний фундамент знань було закладено ще під час навчання на факультеті іноземних мов у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя. Спочатку Оксана вивчила французьку. І розпочалося…
Завдяки роботі Оксана Миколаївна мала змогу побувати в багатьох країнах. Об’їхала майже всю Європу. Дуже вразили своєю неповторністю Скандинавія, Франція, Чорногорія, Німеччина. В Україні не була хіба що на Донеччині та Луганщині. Коли Оксана Миколаївна потрапила в міжнародну компанію, зрозуміла, що іноземці суттєво відрізняються від нас, українців. У них інший менталітет, інше ставлення до багатьох речей. А тут ще в ЗМІ почали активно мусували тему вступу України до Європейського Союзу. Захотілося подивитися на власні очі, як насправді живуть люди за кордоном. Спочатку Оксана побула у Польщі. Сказати, що вона була вражена – нічого не сказати. Пережила приємний шок від побаченого.
“Під час відвідування французького Лувру була здивована чималою кількістю батьків з маленькими дітками, інвалідів на візочках. У музеї є кімнати для сповивання немовлят, підйомники для інвалідів. Сподіваюся, колись і в нашій країні створять належні умови для відвідування музеїв людей з обмеженими можливостями”, – зазначила пані Оксана. Життя – річ непередбачувана. Через стан здоров’я Оксана Денисенко була змушена полишити роботу в Києві. Повернутися до життя допомогли мама і… захоплення живописом. Це був зовсім новий етап, з іншими пріоритетами.
Фото: Оксана Денисенко
Художниця-початківиця багато чого не вміла, навіть не знала, як проводити підготовчі роботи перед написанням картин. За допомогою Інтернету, спеціалізованої літератури самотужки опановувала матеріал. Поступово. Виважено. Крок за кроком. Майже п’ять років. І вже з іншим уявленням про своє захоплення взялася за пензлик… На першій картині зобразила букет ромашок. На думку художниці-самоучки, картина вийшла недосконалою. Зробила висновки і попрямувала далі.Нині в творчому доробку самобутньої майстрині майже 100 робіт. Вона пише аквареллю, олією, пастеллю, акрілом. Перевагу надає пейзажам та натюрмортам. Роботи Оксани Денисенко неодноразово представлялися на Покровському ярмарку. У Ніжинській центральній бібліотеці двічі експонувалися персональні виставки художниці-самоучки.
Пані Оксана продовжує працювати над собою і самовдосконалюватися. Звісно, до її улюблених французьких імпресіоністів Клода Моне та Ренуара їй ще далеко, але ж прагнути досягти гідного рівня повинен кожен. Це стосується всіх сфер діяльності. І мистецтво в цьому плані не виключення. Натхнення приходить до поціновувачки живопису несподівано. Найчастіше тоді, коли вона відвідує художню виставку або бачить перед собою гарний краєвид. Спочатку його фотографує. Потім виношує задум. І лише тоді приступає до роботи. Велике враження на героїню нашої оповіді справила одеська художниця Олена Іллічова. Пані Оксана вчиться у неї писати натюрморти.
Оксана Миколаївана не тільки духовно розвинута натура. Вона полюбляє готувати. Перевагу надає італійській кухні. Каже, що страви виходять неймовірно смачними.
Щира подяка Оксані Миколаївні за позитивний настрій, який вона дарує іншим своєю творчістю!
Автор: журналіст Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото надано О. Денисенко
Джерело: NizhynPost
