19 Лютого 2024
1346
"Кожного дня я заходжу в гараж, дивлюся, як вони сидять там за в’язанням сіток чи крутять заготовки для свічок, і ледве стримую сльози – ніхто їх спеціально не збирає, не “заганяє”, вони самі приходять, бо хочуть цього, бо відчувають, що так потрібно і так має бути. Я їм щодня кажу – кожен зав’язаний вами вузлик на сітці, кожна закручена окопна свічка – це ваш внесок у нашу Перемогу. І для них це – найкраща мотивація та головний стимул!", - каже Ірина.
Фото: "Гараж" Укроборонпром
За цих півтора роки неймовірні діти-волонтери із Ріпок уже сплели 304 сітки!
– Сітки різних розмірів, є і великі, і менші, – розповідає пані Ірина. – Якщо у кілометраж перевести, то нівроку цифра буде! А ще ж вони і основу для сіток самі плетуть! Діти так уже руку набили в цій справі, що сітку 4 метри на 6 з нуля за вечір можуть сплести, буває, до пізньої ночі сидять – якщо вони знають, що це терміново, що це хлопці просять…
Фото: Діти, котрі волонтерять для ЗСУ
Ми і першу свою сітку – досі її пам’ятаю, велетенська така, п’ять на вісім метрів – з дітками і сусідами сплели буквально за два вечори! Охочих допомагати ставало все більше, тож вирішили, так би мовити, розширити виробництво… Починали з окопних свічок – мали банки і картон, проте не мали парафіну, тож спершу крутили просто заготовки. Люди побачили наш запал, взялися приносити нам парафін, збирати «зі світу по нитці» – нам матеріал для окопних свічок навіть з-за кордону передавали! Так почалося наше «гаражне волонтерство», так наш старенький гараж перетворився на, як жартують друзі, “Гараж – Укроборонпром”… Жарти-жартами, а донька навіть логотип наш волонтерський – “гаражний” – сама придумала-розробила, ми тепер його наклеюємо на мотки із сітками та ящики з окопними свічками. Журналісти з усіх усюд уже про наших «гаражних волонтерів» писали, навіть із Києва приїжджали – документальний фільм про наших «павучків» знімали, він уже незабаром має з’явитися на екранах.
А як діти радіють, коли приходять відгуки від військових, коли хлопці подякують, передадуть фронтові «сувеніри»! Наші діти часто записують відео для військових на фронті, а військові для них – так вони одні одних надихають і підтримують!
«Дуже переживаю за нього, був у гарячих точках та важких боях, пережили справжнє пекло, – не стримує емоцій жінка. – А коли чоловік приїжджає додому у відпустку, то дивиться на наш гараж і тішиться – бо розуміє, заради кого вони зараз там.
Чоловік пані Ірини уже скоро другий рік як на фронті, а вона з донькою активно волонтерить та допомагає військовим!
Для «гаражного братства» – одинадцяти діток віком від 8 до 16 пані Ірина – мов друга мама!
"Їх батьки мені зізнаються: “Коли чуємо від дитини “я – в гараж!”, то спокійні за них…”. У нас тут уже свого роду побратимство, – усміхається жінка. – Вони у мене всі – неймовірні! Навіть якщо десь поза межами нашого гаражу вони бешкетники – то тут слухаються! У нас атмосфера повного взаєморозуміння, довіри та гармонії".
Фото: Робоча атмосфера
– У нас обов’язкова умова – спершу зробити уроки. В гараж – тільки зі зробленими домашніми, – сміється пані Ірина. Кожного перепитаю, чи все вивчив, чи усі уроки підготував, і тільки тоді можна братися за сітки.
Діти підключили до плетіння сіток своїх батьків – якщо раніше ми самі матеріали заготовляли, то тепер їм удома батьки нарізають спандбонд чи тканину – тепер ми ще швидше можемо плести. Плетемо і зі спандонду, і з тканини – залежно від замовлень та потреб хлопців. Без роботи не сиділи жодного дня!
– Дякую усім небайдужим благодійникам, які нам допомагають: усім місцевим жителям, які нас дуже підтримують, нашій невтомній волонтерці @Irene Kostenok. Спасибі волонтерам Юлі Мальчевській, Наталі Власенко, Олі Долишній – восени вони влаштували діткам просто незабутній відпочинок-перезавантаження у Карпатах! Це були перші п’ять днів від початку великої війни, коли діти відпочили…
Співак та волонтер Ігор Хонін для нас уже як рідний: приїжджає щотижня, а то й навіть двічі на тиждень, він любить дітей, а вони – його! Привозить їм гостинці, влаштовує спонтанні свята з іграми та розвагами… І розважає діток, і сам тут із ними працює, сітки в’яже! Це дуже надихає – що такі люди є!
Як можна “втомитися” чи “вигоріти”, коли дивишся, як ці діти витрачають стільки часу та енергії для того, щоб допомагати фронту? І ти відчуваєш неймовірну відповідальність, бо дитяча довіра зобов’язує! Діти мені довірилися і я їх ніколи не підведу – будемо разом стільки, скільки потрібно!
Фото: Мішок з "допомогою" від дітей
Знаєте, мене найбільше зворушили слова одного із наших маленьких волонтерів: “Тьотя Іра, а кому ми будемо допомагати, коли закінчиться війна?”. Тобто, для них допомагати – це вже такий природний процес, без якого вони себе не уявляють.
Ще один наш “гаражний друзяка” одразу нам сказав: “Ми і після Перемоги все одно в гараж будемо ходити!”. Деколи їм, буває, пропоную: “Діти, може, сьогодні уже зробимо вихідний?”. А вони мені хором: “Н-і-і-і-і”! От вже буде Перемога – після неї перепочинемо! Але трішки, недовго… Попереду у нас ще дуже багато любові та роботи! Їх вистачить на всіх.
Для усіх охочих підтримати невтомних волонтерів з Ріпок – номер картки у першому коментарі!
Фото: Свічки, виготовлені дітьми для ЗСУ
Підтримати виробництво свічок та сіток можна на волонтерську картку 5168 7456 1084 5668 Костенок Ірина Михайлівна
