24 березня — Всесвітній день боротьби проти туберкульозу.
Наші журналісти вирішили поцікавитися, скільки жителів Чернігівщини захворіло за минулий рік, хто переважно у зоні ризику захворювання та як захиститися від цієї вкрай небезпечної хвороби.
Туберкульоз на Чернігівщині: статистика за 2023 рік
За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, у лютому 2024 року в Україні зареєстровано 1 747 випадків туберкульозу, з них 1313 – це нові випадки захворювання; 356 пацієнтів із рецидивом; 30 пацієнтів відновили лікування після перерви; 33 пацієнти розпочали повторне лікування після невдалого тощо.
За рівнем захворюваності Чернігівщина посідає 16 місце серед інших регіонів України. За підсумками 2023 року на туберкульоз захворіли 432 жителів області, 70% з яких є бактеріовиділювачами. Серед дітей віком від 0 до 17 років зареєстровано 15 випадків туберкульозу (у 2022 році захворіло 25 дітей). Захворюваність на туберкульоз сільських жителів за минулий рік на 56% перевищує рівень захворюваності містян. Такі дані повідомляють у Чернігівському обласному центрі контролю та профілактики хвороб МОЗ України.
Що таке туберкульоз?
Туберкульоз — це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, яку ще називають паличкою Коха – на честь науковця, що відкрив цей збудник у 1882 році. Люди хворі на туберкульоз можуть мати деякі або всі з перерахованих нижче симптомів. Іноді єдиним симптомом туберкульозу є кашель.
Щорічно у світі реєструють 10 млн нових випадків захворювань на туберкульоз, близько 2 млн хворих помирають. Більша частина хворих припадає на країни з низьким рівнем доходу, серед яких – Україна. У 2019 році в Україні було зареєстровано понад 25 тис нових випадків туберкульозу (включно з рецидивами). Фахівці ВООЗ стверджують, що близько 23% випадків захворювання в Україні не виявляються, а також близько третини населення світу інфіковано бактерією туберкульозу, але хвороба розвивається лише у невеликої частки інфікованих.
Найпоширеніші симптоми туберкульозу
Туберкульоз тривалий час розвивається в організмі людини без будь-яких зовнішніх ознак. У цей період мікобактерія туберкульозу починає розмножуватись в легенях або інших органах, а імунна система намагається зупинити або уповільнити цю агресію. Коли ступінь ураження органу набуває значних розмірів, людина починає відчувати нездужання, у неї спостерігаються:
- кашель, що триває понад 2-3 тижні;
- рясне потовиділення вночі;
- слабкість;
- безпричинна втрата ваги;
- підвищення температури тіла до >37 градусів без видимої на те причини, що триває понад тиждень;
- задишка без значного фізичного навантаження;
- біль у грудній клітині.
Люди, котрі знаходяться у зоні ризику захворювання на туберкульоз
- Особи, котрі мають прямий контакт з тими хто хворіє на туберкульоз зараз або хворів у минулому;
- Виснажені фізично чи психічно люди, можливо теж внаслідок недоїдання, особливо якщо вони перебувають у стресовому стані;
- Діти до 5 років;
- Особи, котрі мають захворювання, що знижують імунітет - рак, цукровий діабет та ВІЛ-інфіковані;
- Особи, котрі зловживають алкоголем і курять сигарети;
- військовослужбовці;
- мігранти;
- безпритульні;
- ув’язнені та персонал установ пенітенціарної системи.
Як вберегтися від туберкульозу
Фахівці Чернігівського обласного центру контролю та профілактики хвороб вкотре нагадують правила, які допоможуть уникнути зараження цим небезпечним інфекційним захворюванням, а відтак – убережуть ваше здоров’я і навіть життя.
1. Якщо ви більше двох тижнів почуваєтеся погано, вас турбує кашель, маєте знижений апетит, підвищену температуру, пітливість (особливо вночі), задуху, кровохаркання, негайно зверніться до свого сімейного лікаря-терапевта. Головне – вчасно звернутися за допомогою.
2. Чим раніше виявлений хворий на туберкульоз, тим у нього більше шансів на повне одужання.
3. Своєчасно виявлений хворий, що одержує повноцінне лікування, через 6-8 тижнів перестає бути джерелом інфекції. Вчасно розпочате лікування є запорукою повного виліковування. Категорично забороняється переривати лікування!
4. При порушенні режиму лікування хвороба переходить у хронічну форму, яку вилікувати дуже важко.
5. Навіть коли людина почуває себе добре, варто один раз на два роки здійснювати флюорографічне обстеження.
6. Один раз на рік флюорографічно обстежуються особи з так званої «групи ризику» щодо туберкульозу (хворі на часті пневмонії, цукровий діабет, виразкову хворобу шлунку та 12-палої кишки, ВІЛ-інфіковані тощо).
7. Щоб не захворіти на туберкульоз в умовах епідемії, необхідно повноцінно харчуватись, не мати шкідливих звичок, займатись спортом і загартовуватись, проводити більше часу на свіжому повітрі, утримувати житлове приміщення в чистоті, частіше робити провітрювання.
8. Провокують захворювання надмірне захоплення вегетаріанством та зловживання різними дієтами.
9. Уникайте покупок продуктів тваринництва, які не пройшли ветеринарного обстеження (особливо на стихійних ринках). Суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни при використанні молока і м’яса, вони повинні обов’язково проходити надійну термічну обробку. Не купуйте молочні продукти, фасовані у нестерильний, раніше вживаний пластиковий посуд.
Міфи стосовно захворювання на туберкульоз
Усі застереження мають рацію, проте є декілька міфів про туберкульоз, які спростовує фахівці МОЗ України, але в них свято вірить більшість. Переконайтеся, що це не так, або ж упевніться, що ваші знання щодо хвороби грунтовні.
Ви не можете заразитись туберкульозом, якщо користуватиметесь речами хворого. Це також малоймовірно в громадському транспорті, кафе чи супермаркеті. Експерти громадської організації «Інфекційний контроль в Україні» спростовують найбільш поширені міфи про туберкульоз.
Міф 1. Туберкульозом можна заразитися, якщо користуєшся книгами, предметами побуту, іншими речами хворого, споживаєш їжу, яку приготував або продавав хворий, або через користування спільним посудом.
Насправді: Таки чином заразитися туберкульозом не можна. Туберкульоз передається через повітря під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом з людиною, хворою на туберкульоз легень, яка кашляє і не отримує лікування.
Міф 2. Щоб не заразитися туберкульозом, потрібно частіше мити руки і прибирати у місцях перебування великої кількості людей зі застосуванням дезінфікуючих розчинів.
Насправді: Мити руки і прибирати дійсно необхідно, це допомагає запобігти багатьом хворобам. Але це не допоможе захиститись від туберкульоз. Оскільки туберкульоз передається повітрям, єдиний спосіб знизити ризик – це регулярне провітрювання. У лікувальних закладах, де хворі на туберкульоз проходять лікування, ще застосовується постійне ультрафіолетове опромінення повітря. Якщо у Вашому оточенні є людина, яка кашляє понад два тижні – краще делікатно порекомендувати їй звернутися до сімейного лікаря. Ще один момент – у будь-якому випадку спілкуватися з такою людиною краще на відкритому повітрі – там туберкульоз, як і інші інфекції дихальних шляхів, не передається.
Міф 3. На туберкульоз хворіти соромно, адже це хвороба людей з неправильним способом життя.
Насправді: За певних умов ризик захворіти збільшується. На туберкульоз частіше хворіють безробітні, безпритульні, люди, які живуть за межею бідності, ув’язнені, а також мігранти, військовослужбовці, медики, шахтарі і металурги. Ризик приєднання туберкульозу підвищують ВІЛ-інфекція, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, автоімунні захворювання. На великий ризик наражаються також люди, які пережили трансплантацію органів або кісткового мозку. Ми вже зазначили, що тривалий близький контакт з хворим, який не отримує лікування, також є небезпечним. Як ми бачимо, від більшості цих обставин ніхто не застрахований.
Міф 4. У Радянському Союзі туберкульоз був під контролем, адже всі люди зобов’язані були проходити флюорографічне обстеження. Проблеми з туберкульозом в Україні – результат руйнування радянської диспансерної системи.
Насправді: Зараз захворюваність на туберкульоз в Україні знаходиться на рівні 80-х років минулого століття і є в 2-3 рази меншою за показники 60-70 років. Інша річ, що завдяки неконтрольованому застосуванню антибіотиків у ті часи, Україна, як і решта пострадянських країн, страждає від поширення стійких до лікування форм хвороби.
Суцільне флюрографічне (або правильніше – радіологічне) обстеження грудної клітки не є ефективним способом виявлення ані туберкульозу, ані інших захворювань унаслідок малої чутливості і нездатності виявлення причини змін в легенях. Нині, на відміну від попередніх часів, існують надійні та швидкі методи лабораторної і радіологічної діагностики, всі вони доступні в Україні. Щоб ефективно застосовувати ці методи, необхідно вчасно запідозрити захворювання. Для цього сімейні лікарі зобов’язані проводити опитування стосовно наявності чинників ризику і симптомів, що можуть свідчити про туберкульоз (тривалого кашлю, пітливості, тривалого, навіть незначного, підвищення температури, слабкості, схуднення) за звернення до них з будь-якого приводу. За результатами цього опитування людину можуть направити на радіологічне обстеження та аналізи.
Міф 5. Людина, яка лікується або лікувалася від туберкульозу становить велику небезпеку для оточення
Насправді: Небезпеку становить лише людина з туберкульозом легень, яка кашляє і при цьому не лікується. Через декілька тижнів після початку лікування, така людина не може нікого заразити, навіть якщо в її аналізах ще залишається збудник. Єдина умова – щоденний прийом ліків, що призначені з урахуванням чутливості.
Міф 6. Туберкульозом можна заразитися в громадському транспорті, кафе, супермаркеті
Насправді: Туберкульоз не так швидко передається, як інші інфекції. Зазвичай заражаються люди, які проводять з хворим на туберкульоз легень тривалий час: приблизна межа – вісім годин щодня впродовж трьох місяців до початку лікування. Тож на реальний ризик наражаються люди, які живуть або працюють з особою, яка кашляє тривалий час, але не обстежується на туберкульоз і не лікується.
До того ж, значна кількість дорослих людей вже інфікована туберкульозом. 90% з них ніколи не захворіє – природний протитуберкульозний імунітет дуже сильний.
Міф 7. Туберкульоз краще лікувати в стаціонарі: там є умови для ізоляції пацієнта, крім того, в уколах ліки краще засвоюються.
Насправді: Найкраще лікування туберкульозу – це щоденний прийом ліків під контролем медичного працівника пацієнтом, який перебуває вдома. У залежності від стану пацієнта та обставин його життя, або він сам може приходити до лікувального закладу, або йому приносять ліки. Доцільність цього обґрунтована такими фактами:
- Пацієнт з туберкульозом, який акуратно лікується, не потребує ізоляції (див. Міф 1).
- Стан переважної більшості хворих зазвичай значно покращується через декілька тижнів лікування, тож необхідності у особливому спокої та догляді немає, людина може працювати впродовж курсу лікування, якщо це не викликає перевтоми.
- Майже всі протитуберкульозні ліки краще приймати у пігулках, за необхідності ін’єкції роблять на пункті амбулаторного лікування.
- Перенаселені лікарні створюють умови для «обміну» збудниками серед пацієнтів і загрожують надбанням стійкості до лікування.
- Лікування туберкульозу тривале, воно потребує від 6 до 20 місяців. Перебування у звичному оточенні, підтримка сім’ї та друзів, посильна робота та захоплення допомагають пацієнту пережити цей складний час.
Проте є випадки, коли пацієнти потребують стаціонарного лікування. У лікарнях, які не перевантажені, легше створити гідні і безпечні умови для них.
Міф 8. Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.
Насправді: У більшості випадків навіть тяжкі випадки туберкульозу добре лікуються. Нині в Україні безоплатні всі заходи вчасної діагностики туберкульозу і всі ліки для лікування різних форм захворювання, доступні в світі. Проте, якщо людина приймає ліки з перервами, або взагалі відмовляється від лікування завчасно, збудник стає «тренованим» до дії ліків – набуває медикаментозної стійкості. При такій формі захворювання лікування триватиме довше, і воно є менш ефективним. Більше того, така людина поширює стійкі форми інфекції до свого оточення, тож близькі люди наражаються не просто на ризик хвороби, а на ризик розвитку найбільш несприятливої її форми.
Міф 9. Лікування туберкульозу має побічні ефекти. Краще лікуватися народними методами.
Насправді: Так, лікування може призводити до побічних реакцій. Ці реакції можуть потребувати лікування, але за тяжкістю вони не можуть бути порівняні з туберкульозом. Єдине, що зробило туберкульоз виліковним – це спеціальні антибактеріальні ліки. Світова наука витрачає значні ресурси на пошук нових, більш ефективних препаратів, які дозволять скоротити час лікування і мають менше побічних ефектів. Усі «традиційні» засоби боротьби з туберкульозом (собачій чи борсучій жир, сушені комахи, трави тощо) люди застосовували у часи, коли не було сильних антибіотиків для лікування захворювання. У такий спосіб намагалися компенсувати дефіцит необхідних для одужання харчових речовин– білків, мікро- і макроелементів. Але в ті часи туберкульоз усе одне був смертельною недугою. Тож, одужати без спеціального лікування не можна.
Міф 10. Вакцинація проти туберкульозу погано переноситься – місце ін’єкції часто довго не загоюється. До того ж, навіщо вона, якщо вакциновані люди все одне хворіють.
Насправді: Вакцинація проти туберкульозу (БЦЖ), яку роблять на 3-5 день життя дитини за відсутності протипоказань, є однією з найбезпечніших. Ускладнення, переважна більшість з яких не потребує лікування, трапляються менше, ніж у 1% випадків. Нагноєння і утворення скоринки, що трохи кровить – нормальна реакція, що може тривати до 6 місяців і забезпечує утворення міцного імунітету. На жаль, вакцинація дійсно не може повністю захистити від зараження і захворювання, лише знижує ризик. Проте, саме завдяки вакцині нині діти зараз хворіють на туберкульоз дуже рідко, у них практично немає тяжких випадків туберкульозу, від яких раніше помирали або ставали інвалідами: передусім, туберкульозного менінгіту, туберкульозу хребта. Люди старшого віку мабуть пам’ятають на вулицях людей з горбами або велетенськими головами – в минулі часи це не було рідкістю; частіше за все, це були наслідки перенесеного в дитинстві туберкульозу.
