Останнім часом росіяни збільшили інтенсивність обстрілу прикордонних громад Чернігівщини.. Гинуть люди, руйнується майно. Куди не долітає — там час від часу підриваються на мінах. Про найбільш трагічні випадки з останні тижні — читайте у матеріалі, — пише Час Чернігівський.
Максима розстріляла дрг, автівку спалили з дрона
13 квітня близько 10 ранку між селами Бучки та Ясна Поляна Новгород-Сіверського району російська дрг розстріляла у машині 34-річного Максима Андросенка. Потім на машину скинули з дрона вибухівку. Тіло і авто вигоріли вщент. До кордону з росією звідти менше кілометра.
Максим працював експедитором на Глухівському хлібокомбінаті. Двічі на тиждень возив продукти жителям прикордоння на своїй автівці ВАЗ-2115 (Лада Самара). Того дня якраз віз у Бучки продукти.
— Був безстрашний, ввічливий, добряк. Їздив завжди сам. Декілька разів потрапляв під обстріли, контузію отримав, машину побило уламками, але це його не зупиняло. Привозив на прикордоння їжу, ліки, забирав і відправляв посилки з «Нової пошти». Коли потрібно, навіть з причепом їздив, — згадує загиблого Олена Дорошенко, староста сіл Михальчина Слобода, Бучки, Ясна Поляна. — Це велика втрата не тільки для нашої громади. До того працював на Коропщині. Років п’ять Максим возив продукти прикордонням. Вибрав маршрут «Грем’яч - Михальчина Слобода - Ясна Поляна - Бучки» і їздив по вівторках і суботах. Не пропускав жодного разу. Взимку трактор спеціально чистив сніг для нього.
— Скільки людей зараз проживає у ваших селах?
— В Ясній Поляні нема нікого, в Бучках – 17, у Михальчиній Слободі (чотири кілометри до кордону з росією) — троє постійних, ще четверо навідуються на городи. Дітей усіх вивезли. Здебільшого залишилися пенсіонери, найстаршій — 84 роки. Але є й 35-40-річні.
Будемо думати, як організувати доставку продуктів. Постійно розмовляємо з ними, просимо виїжджати. Кажемо, що живучи там, наражають на небезпеку не тільки себе, а й інших цивільних. Обстріли там постійні. Я теж, коли їздила, неодноразово потрапляла під обстріли.
Максим Андросенко був родом з Новгород-Сіверського. У нього залишилися старенька мати, два старших брати та восьмирічна донечка. Такого багатолюдного похорону давно у місті не було. Попрощатися прийшло понад 500 жителів.
Фото: Максим Андросенко та його авто. Джерело: Час Чернігівський
Снаряд упав на Пряму вулицю, а Світлана там їхала велосипедом
9 квітня росіяни обстрілювали прикордонну Семенівку. Загинула 55-річна Світлана Зенченко, викладачка семенівської музичної школи. Жінка їхала додому на велосипеді, снаряд упав поруч.
— Вдень стріляли з «Градів», — уточнює міський голова Семенівки Сергій Деденко. — Пошкоджено близько двох десятків житлових будинків. Вибиті вікна, двері, побило дах.
Постраждало приміщення спортивної школи, адміністративне приміщення комунального господарства.
— У Світлани Олександрівни був вихідний. Виїхала велосипедом у магазин, на роботі роздрукувала ноти. Вона викладала по класу «баян та акордеон». Почався обстріл, — згадує Любов Макаренко, тимчасово виконуюча обов’язки директора музичної школи. — На моїх очах сталося два прильоти, ще коли я була в кабінеті на другому поверсі. Один біля пекарні, другий, здалося, що на стадіоні, поряд. Все миттєво. Сигналу тривоги не було. Вже закривала кабінет, глядь — горить навпроти пекарні. На першому поверсі стояла Олена Велігура, виконуюча обов’язки завуча, і Світлана Зенченко. Ми з Оленою Олександрівною поспішили в укриття, забирали з собою і Світлану Олександрівну. Бігаємо ховатися у погріб двоповерхового будинку біля базару. Але Світлана поїхала на велосипеді додому. Думала, що проскочить.
Музична школа в центрі Семенівки. Світлана Зенченко їхала по вулиці Прямій, коли туди вдарив снаряд.
Фото: Світлана Зенченко із Семенівки. Джерело: Час Чернігівський
— Коли ми стояли у погребі, аж земля дрижала. Ще хлопці з «Нової пошти» забігли, але довго не сиділи, пішли. Зателефонувала наша техпрацівниця. Каже, жінку поряд убило. І хвилин за п’ять передзвонює: «Це ж нашу Світлану Олександрівну…». Там снаряд ще стирчить в асфальті метра за два від того місця, де вона впала. Вона по лівій стороні їхала, а снаряд увійшов якраз навпроти, біля узбіччя справа.
— Стріляли з «Градів»?
— Різні снаряди летіли. Одні в землю встромлювалися, інші розривалися над головами. Перші два вибухи тихіші, наче й не «Гради». Весь центр обстріляли. Навпроти церкви в тротуар попали, ямка є. В житловий будинок влетіло, він загорівся. Стекла повилітали. У приміщенні спортивної школи, навпроти нашої, двері вибило, вікна, — описує погром Любов Макаренко.
— До її дому залишалось півкілометра. До повороту на її вулицю метрів сто.
Світлана вся була посічена уламками. Око вилетіло. Череп розбило. Світлана була гарна жінка, доглядала за собою, виглядала молодшою. А коли ховали, обличчя накрили хусткою.
У Світлани залишилось двоє дітей: син Максим і дочка Валерія. Вже дорослі, живуть окремо від батьків. Були на похороні матері в Семенівці. Чоловік Валерій працює в лісництві. Онуків ще нема.
11 квітня на похорон прийшли друзі, родичі, співробітники, учні, сусіди. Світлана родом з Семенівки. Один час працювала і вчителькою співів у семенівській школі №3.
— Там поряд інша жінка їхала, її з велосипеда скинуло, впала біля перукарні. У колишньому комунгоспі ворота вибило, і туди два прильоти було. А третій нам у двір, у собачник. Там давно ніхто не живе, тільки город, сад, сарай. Будинок чоловікових батьків. У мене там притулок для бездомних собак, — розказує Любов Миколаївна. Вона зооволонтер. — Утримую 24 собаки і ще одна приходить.
— Вижили?
— Одної немає. Може, десь збігла. А друга, чорненька — поранена. Очі пообпікало.
А ще ж і ввечері того дня обстріл був, — додає Любов Миколаївна. — І я «під роздачу» попала. Прибиралася в собачнику, а воно я-я-як дасть! Підіймаю голову, а зверху феєрверк і уламки в різні боки розлітаються. Знову по центру міста били. Я заскочила в погріб, всі пси за мною. Три рази підряд влупило. Хвилин через 10-15 вже хотіла виходити, а воно вчетверте як улупить! І чую — тільки уламки посипалися по погребу. Десь над нами розлетілося. Я навіть додому потім боялася йти, а як знову почнеться?
Зараз чоловік наводить лад у дворі. Багато навалило, ще не розбирали. Дерево снаряд підрубав, звалилося. Вікно вибило, фанерними листами забив. З міської ради дали брезенту, на гаражі понапинав. Бо дах попробивало наскрізь і машину побило: скло, капот, колеса. Там чоловіків старенький Луаз. Каструлю алюмінієву, в якій собакам їсти варю, зрешетило і зверху і знизу. А вона долі стояла. Будки пробиті наскрізь. Стіна будинку так само. Навіть у велосипеда колесо перебило. Електропровід в двох місцях. Уявляєте, скільки тих уламків летіло?
***
В кінці вулиці Дахновича під час обстрілу вийшов до туалету Олександр Хулап. В цей час уламок залетів у двір чоловіка і поранив його. Госпіталізували. Уламок витягли, чоловік вже вийшов з лікарні.
Ще одного чоловіка оглушило (отримав контузію) на території комунального господарства, що на вулиці Героїв України. Від госпіталізації відмовився.
З міномета по тракторному стану
10 квітня, близько 11 години, з міномета 120 мм прилетіло на територію Приватного сільськогосподарського підприємства (ПСП) «Зірка», що у селі Костобобрів Семенівської громади Новгород-Сіверського району.
— Працівники за десять хвилин нарахували чотири приходи. На щастя, постраждалих немає. До кордону з росією звідти кілометра два-два з половиною. Як тільки почули виходи з тієї сторони, відразу побігли ховатися в ями для ремонту машини. Глибокі, у зріст людини, — каже Олександр Завадськйи, директор ПСП «Зірка». — На той момент ремонтували нашу техніку п’ять чоловіків. Всього на підприємстві працює 22.
Постраждала лише техніка: старенький комбайн «Єнісей-1200», трактори «МТЗ-82» і «ЮМЗ». Уламками побило стекла та зачепило радіатор. Комбайн чотири роки не працював, трактори вже майже відремонтували.
Щодня заходить до нас молоковоз, молоко скуповує Новгород-Сіверський сирзавод.
— За скільки зараз беруть молоко?
— У населення чув, наче близько десяти гривень було, у нас беруть по 13 гривень 80 копійок — 15 гривень за жирності 3,7-3,9 відсотка.
На території нашого стану зберігається зерно, очищаємо після комбайна. І воно їде далі.
— Перевозити підприємство не плануєте?
— Куди перевезти 400 голів худоби? Тільки здати корівок.
З 800 гектарів землі на половину вже заїхати не можемо. Близькість до кордону та заміновано нашими військовими. В минулому році довелося залишити на полі 60 гектарів гречки. Також на прикордонні не зібрали чимало кукурудзи. Вже й не дістанемося до неї. На решті, 400 гектарах, садимо кукурудзу, соняшник, овес.
Зараз у Костобоброві 290 жителів. До великої війни було вдвічі більше.
Вибухівкою з дрону по магазину
12 квітня з дрону росіяни скинули вибухівку на продуктовий магазин у селі Заріччя Семенівської громади. На щастя, магазин тоді не працював. Вигорів вщент. Постраждалих немає. Лише майнові втрати.
Як повідомляв MYNIZHYN, у середу, 17 квітня, росіяни завдали трьох ракетних ударів майже по центру Чернігова. Унаслідок ракетного удару загинуло 18 людей, поранено 78, з них – четверо дітей.
