При назві «Чорна рада» завжди згадується лише одна подія і одне місто. Все завдяки автору твору, пов’язаного з Ніжином не менше за Гоголя, Шевченка чи Глібова, але як саме? У міському просторі мало згадок про Куліша. Хоча тут він був багато разів.
При назві «Чорна рада» завжди згадується лише одна подія і одне місто. Все завдяки автору твору, пов’язаного з Ніжином не менше за Гоголя, Шевченка чи Глібова, але як саме? У міському просторі мало згадок про Куліша. Хоча тут він був багато разів.
Фото: Панорама Ніжина ХІХ століття
Вперше нагода близько познайомитись з Ніжином випала у Пантелеймона Куліша в 1838 році. Після навчання у Новгород-Сіверській гімназії юнак хотів вступити до Київського університету. Проте, бракувало коштів. Доводилось працювати домашнім вчителем та репетитором. Аж раптом випала нагода – посада канцеляриста в ліцеї Безбородька.
Фото: Молодий Пантелеймон Куліш
Вже тоді Куліш захоплювався фольклором та старовинною. В тогочасному Ніжині кожен куточок надихав історіями. В родинах ніжинських козаків та міщан зберігались реліквії недавнього минулого. Пам’ять про Гетьманщину була ще живою. Серед її переказів молодого Куліша найбільше вразили згадки про Ніжинську Чорну раду 1663 року.
...На околиці, за містом, козацтво зібралось на раду, щоб обрати нового гетьмана. Претенденти – Яким Сомко, Василь Золотаренко та Іван Брюховецький. Поки два перші чубились між собою, останній прикликав на раду навіть не козаків, а простолюд. Всім давав щедрі обіцянки, нацьковуючи на опонентів. Збуджений натовп підніс до булави Брюховецького. Отримавши владу, той став нищити своїх ворогів під шал натовпу та на користь московським урядовцям. Довго ще Ніжин згадував ту «Чорну раду».
Історія про руйнівну стихію, конфлікт козацтва та простолюду, Кулішу чимось запам’ятався. Можливо, він побачив в цьому відповідь на причину суспільних негараздів. Або як письменник-романтик розгледів трагедію між творцями і юрмами пристосуванців-філістерів? Хтозна, але в майбутньому саме про це він напише історичний роман. До речі, перший в історії української літератури.
Фото: «Чорна рада 1663». Ілюстрація до роману Куліша
Інший його інтерес в Ніжині, це біографія Миколи Гоголя. Він захоплювався його творчістю, особливо, оповідями про козацьку минувшину. Саме під їх впливом Куліш починає писати власні твори. Тож закономірно, що в Ніжині він почав з інтересом збирати різні факти про Гоголя-гімназиста. З часом матеріалу назбиралось на цілу книгу «Спроба біографії Миколи Гоголя», яка вийшла у світ в 1854 році.
Не менше значення для Куліша мав доступ до наукових скарбів, що зберігались в Ніжині. Зокрема, тут, для одного з викладачів ліцею Безбородька, він переписував «Історію Русів». В ній розповідалась історія Гетьманщини без російської цензури. Поживний матеріал для майбутнього автора «Чорної ради».
Вдруге козацьке місто увійшло в життя Куліша на тлі спілкування з родиною Білозерських. Майже кожна поїздка до Мотронівки, де вони мешкали, проходила через Ніжин. Саме під час цих візитів письменник познайомився зі своєю майбутньою дружиною Олександрою Білозерською. Дружбою на їх весіллі був його друг художник та поет Тарас Шевченко.
Того ж 1847 року молодята збирались за кордон, Куліш отримав наукове відрядження для вивчення слов’янських мов та культур. Але його арештували у Варшаві по справі Кирило-Мефодіївського товариства. Після 4 місяців ув’язнення у Петропавлівській фортеці, Куліша відправили у заслання до Тули.
В цей важкий час він продовжував підтримувати зв’язки з земляками, в тому числі з Ніжина. Коли ж минув термін заслання, то Куліш, в першу чергу, відвідує проїздом місто. Він завжди цікавився місцевими справами. Коли з’явились чутки про унікальну знахідку княжих срібників на Мегерках, то приїхав при першій нагоді. У 1853 році він відвідав викладача ліцею Безбородька Михайла Тулова, завдяки наполегливості якого скарб вдалось зберегти.
Фото: Фізико-математичний ліцей князя Безбородька
За влучним спостереженням Куліша, «серед всіх повітових міст найкращий по суспільству – Ніжень». До речі, цікавий факт: він завжди називав місто саме як «Ніжень», саме така назва побутувала в народі. Автор першого українського правопису «кулишівки» дотримувався правила – подавати власні назви саме так, як вони вимовляються.
На початку 1860-х Куліш захопився Параскою Глібовою – дружиною байкаря. Вів з нею романтичне листування, про яке пішов скандальний поголос. Але в підсумку обрав свою дружину Олександру. Він захоплювався жінками, особливо тими з якими міг вести тривалі епістолярні романи. Як письменник-романтик, він шукав спілкування і натхнення. Але швидко зачаровуючись, він так само легко і розчаровувався у своїх симпатіях.
Фото: Пантелеймон Куліш з дружиною Олександрою - «Ганною Барвінок», також письменницею
Найбільшим подарунком Куліша для Ніжина був його роман «Чорна рада». Давня історія, відома лише мешканцям та історикам, завдяки йог таланту повернулась з небуття. Письменник захоплювався козацтвом, його силою та глибокими пристрастями, але водночас, застерігав. Від чого? Імпульсивний вибір шлях до прірви. Заздрість та гнів в поєднанні з неуцтвом джерело всіх бід. Розумні Сомко та Золотаренко програли безпринципному інтригану Брюховецькому. Втім, отримати булаву і втримати її – це різні речі. За декілька років той втратив не лише булаву, але й голову. Втім, Гетьманщина втратила дорогоцінний час.
Роман Куліша з захопленням зустрів Тарас Шевченко, який писав: «особливо, спасибі тобі за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі».
Мабуть, такий твір гідна данина місту і його історії. Але як згадує місто про автора?
Як повідомляв MYNIZHYN, покладені в каміння відлиті історії, які віддзеркалюють дух та спадщину міста, залишаються вічними свідками минулого. У другій частині нашого фоторепортажу ми продовжимо подорож усередину часу, розглядаючи нові пам'ятники Ніжина та розкриваючи їхню унікальну історію.