Чернігівська музична школа №2 організувала зустріч, присвячену історії бандури та її модернізації. Під чарівні звуки цього струнно-щипкового інструмента учасники заходу дізналися про його історичний розвиток, зокрема про чернігівський тип бандури, який вважають найдавнішим в Україні, а Чернігів — осередком культури бандур, розповідає ЧеLine.
За словами Алли Калашник, викладачки Музичної школи №2 та артистки капели бандуристів ім. О. Вересая, "Гнат Мартинович Хоткевич зазначав, що чернігівський тип манери гри є більш примітивним і давнім. Бандура дійсно має генетичний код українського народу, вона має бути, має жити та розвиватися. Не тільки як старовинний інструмент, а як уже модернізований сучасний академічний інструмент".
Перші згадки про інструменти, схожі на бандуру, в Україні датуються XV-XVI століттями. Спочатку бандура була поширена серед кобзарів та козаків і використовувалася для виконання народної музики. Щоб продемонструвати історію інструмента, під час заходу представили роботи юних вихованців Чернігівської художньої дитячої школи. Відомо, що на Чернігівщині традиція гри на бандурі передавалася з покоління в покоління, і навіть сьогодні вона залишається популярною серед школярів.
Алла Калашник зазначила: "Бандура має такий магічний звук, магічне звучання, тож, мабуть, і привертає увагу маленьких діток до оцього сріблястого дзвону бандури. Найголовніше, що зараз на бандурі можна зіграти будь-яку мелодію".
З часом бандура продовжує вдосконалюватися та набуває нових форм. Особливо цінним є те, що у Чернігові кілька років тому було відновлено її виробництво. Сьогодні чернігівські бандури відомі не лише в Україні, але й за її межами.
За словами Алли Калашник, "наразі бандура в майстрів індивідуальна, тобто кожен майстер індивідуально за своїми кресленнями виготовляє бандури, а ще чернігівську бандуру зараз виготовляють на чернігівській фабриці «Плеяда». Це виробництво відродилося саме у 2018 році й навіть у воєнний час воно функціонує, бандури продовжують виробляти та постачати в різні куточки України та навіть за кордон".
Як повідомляв MYNIZHYN, атмосферні вулиці нашого прекрасного Ніжина просякнуті духом цілих епох. Майорять прапори, стоять величаві церкви та пам’ятники, які нагадують нам про нашу історичну спадщину та культуру. Лиш здалеку чути звук і цей звук якась до болі знайома мелодія…Рідна мати моя, Гуцулко Ксеню, Джо Дассен…Так, 90 річний Михайло Кривошей сідає на велосипед та їде грати на вулицях Ніжина.
