Атмосферні вулиці нашого прекрасного Ніжина просякнуті духом цілих епох. Майорять прапори, стоять величаві церкви та пам’ятники, які нагадують нам про нашу історичну спадщину та культуру. Лиш здалеку чути звук і цей звук якась до болі знайома мелодія…Рідна мати моя, Гуцулко Ксеню, Джо Дасен…Так, 90 річний Михайло Кривошей сідає на велосипед та їде грати на вулицях Ніжина.
Журналісти MYNIZHYN поцікавилися у Михайла, чому він грає на вулицях Ніжина та чому став вуличним музикантом.
— Я родом з Борзнянського району, але більшість життя прожив на Донеччині. Ще до війни я переїхав у Ніжин.
— Чому саме Ніжин?
— Я в 90-х роках сюди приїздив. Якось був у Прилуках, зрозумійте мене правильно, ніби схоже містечко, але Ніжин мені кращий. Звісно, скрізь люди живуть, скрізь можна жити.
— Чи є конкретна назва інструмента на якому ви граєте?
— Немає ніякої. Народний. Давняшній.
— Чому ви вирішили стати вуличним музикантом?
— Граю, аби не лежати, бо пролежні будуть. Думаю, піду на людях посиджу. Це звичка така. Це я самоучка, вчуся. Я не такий, щоб музикант. Це для себе просто, для душі. Хочу гармонь собі купити, поки не виходить.
— Щоб порадили молоді?
— Берегти самого себе, любити. Розуміти інших. Як Шевченко писав “Учітесь, чужого научайтесь і свого не цурайтесь”.
Музичні інструменти — витвір мистецтва, а люди, що їми володіють справжні володарі людських сердець. Пісня лікує, затягує рани і дає нам відчути себе живими.
Чи уявляєте ви Гоголівську вулицю без вуличних музикантів — діліться з нами у коментарях під постом у Фейсбук.
Нагадаємо, 14 липня у Ніжині на центральній вулиці було людно, бо місцеві жителі зійшлися на «Вечорниці», які організувала ніжинська кав‘ярня-книгарня "Жито".
