У найважчий момент, попри стан здоров’я, він добровільно пішов захищати Україну, обравши шлях кулеметника з позивним "Комбріг". Ця історія про життя, сповнене любові, праці та боротьби, яка назавжди залишиться у серцях тих, хто знав захисника України з Ніжина Сергія Сову.
Сергій Олексійович Сова народився 7 грудня 1985 року в Ніжині. Разом із сестрою він відвідував місцевий дитячий садочок №21.
Фото: Сергія Сови в дитинстві
У 1992 році хлопчик почав навчання в школі №2, а після завершення дев'яти класів вступив до Ніжинського професійного ліцею побуту та сервісу №2. У 2004 році Сергій здобув професію електрогазозварника.
Фото: Сергій Сова у підлітковому віці
Фото: Сергій Сова у підлітковому віці
Сергій вирізнявся своєю працьовитістю і наполегливістю, міг швидко опанувати будь-яку роботу. Протягом життя працював у різних місцях як в Україні, так і за кордоном.
Сімейне життя Сергія складалося непросто: батько покинув родину, коли хлопчик був ще дитиною. Саме тому всі чоловічі обов’язки у сім’ї Сергій узяв на себе. Він жив із мамою, яку щиро любив, поважав і завжди підтримував. Для нього вона була найдорожчою людиною.
Фото: Сергій з мамою Людмилою
У вільний час майбутній захисник України займався риболовлею, збирав гриби та приділяв увагу тваринам, яких любив понад усе. Його собака була для нього справжнім членом родини, а безпритульні тварини завжди знаходили у ньому допомогу. Також Сергій багато років тренував собак, що стало одним із його захоплень. І навіть на фронті знаходив хвилинку полоскотати хвостатих за вушком...
Фото: Сергій Сова з собаками
У Воїна залишилася молодша сестра, Катерина, з котрою він був разом усе життя. Брат із сестрою навіть дні народження святкували разом (у Сергія — 7 грудня, у Катерини — 10 грудня).
Фото: Сергій зі своєю сестрою Катериною
А ще він дуже любив хрещеницю...
"Він (Сергій — ред.) завжди турбувався про свою хрещеницю Дашу, як про власну дитину. Цьогоріч вона перший раз в житті, на своє 18-річчя, не дочекалася хрещеного на свято...", — розповідає сестра загиблого захисника.
Фото: Сергій Сова з племінницею Дашею
Зі слів Катерини, попри стан здоров’я, Сергій двічі звертався до військкомату на початку повномасштабного вторгнення, щоб стати добровольцем. Навіть маючи можливість залишитися вдома, він не міг спокійно спостерігати за подіями.
Після військових навчань він став кулеметником і отримав позивний "Комбріг". Його побратими завжди відзначали його мужність, доброту та готовність підтримати інших.
Фото: Сергій Сова на варті незалежності України
Сергій загинув як герой, віддавши своє життя за мир та незалежність України. Сталося це 3 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в напрямку Роботине Запорізької області. Його хоробрість і сила духу залишаться у серцях усіх, хто його знав. Він захищав не лише рідних, а й усю країну, виборюючи право кожного українця на свободу.
4 грудня у стінах Ніжинської гімназії №2 відкрили меморіальні дошки двом загиблим Захисникам з Ніжина — Сергію Сові та Павлу Трухану.
Саме сьогодні Сергій святкував би своє 39-річчя в колі родини, але не судилося... Вічна пам’ять герою України!
