Зима в Ніжині, як і в інших українських містах, завжди була часом змін. Холодний сезон наставав, коли природа навколо завмирала, а місто, огорнуте снігом, набувало особливого чарівного вигляду. Вулиці покривалися сніговими ковдрами, дахи будівель обростали інеєм, а місто потопало в тиші зимових вечорів. Однак для мешканців Ніжина це була не просто пора спокою, а час, коли господарства адаптувалися до нових умов, а повсякденне життя тривало.
Зимовий період був особливим у побуті ніжинців: господарі ховали реманент, що не був потрібен у холодну пору та підготовлювались до тривалих морозів. Сани ставали головним транспортом, і їх ретельно готували для подорожей засніженими вулицями й селами. Водночас, хоча зима приносила свої складнощі, вона також була часом для свят і розваг, що викликали радість у холодні дні.
Особливу атмосферу створювали зимові свята, де народні традиції, обряди та зимові розваги стали особливою частиною життя ніжинців. Ці моменти наповнювали повсякденний побут теплом родинних зв’язків і глибокою прихильністю до традицій. Так, наприклад, щоб завжди бути красивими дівчата умивалися першим снігом та втиралися червоною калиною. Зима – це час коли була можливість для творчості. Удень дівчата вишивали, а вечорами пряли.
Популярною забавою ніжинців був каток на річці Остер та на озері у Графському парку. На забави сходилося чимало людей, колись навіть на катку на річці грав військовий оркестр. Музика додавала святкового настрою та урочистості заходу. Катання на ковзанах було однією з улюблених розваг.
Фото: Зимове Графське озеро. Авторка: Анастасія Козоріз
Хоча в ті часи ковзани були далеко не такими, як сучасні: частіше це були дерев’яні чи металеві насадки, які кріпили до звичайного взуття. Однак це не зменшувало радості та азарту. Люди змагалися у спритності, організовували імпровізовані перегони або виконували різноманітні фігури на льоду.
Для дітей катання було можливістю розважатися, а для молоді – час для зустрічей, романтичних знайомств і дружніх компаній. Ніжинці полюбляли відвідувати Народний дім – де ставили п’єси, а також ходили на танці та в кіно. Саме узимку було більше часу для таких розваг.
У перший день Нового року українці намагалися бути особливо уважними до всього навколо, адже вірили, що кожна дрібниця має символічне значення. Якщо ніч проти Нового року була тиха і ясна, це обіцяло щасливий рік для людей і худоби. Рясний іній на деревах вважався провісником доброго врожаю на збіжжя.
Особливою була ніч перед Новим роком. Люди не спали, готуючись зустріти опівночі прихід Нового року, який, за уявленнями, «проганяв» старий рік. У цю ніч палали свічки, горіли печі, а домівки наповнювали святковими пахощами випічки та страв.
У сам день Нового року дотримувалися багатьох обрядів. Не можна було сваритися, казати образливих слів, позичати чи дарувати щось, окрім посівальників. Вони мали особливий привілей – заходити до осель із зерном, яке сіяли по хаті, бажаючи господарям добробуту, здоров’я та щастя.
Журналістам MYNIZHYN вдалося з’ясувати, який текст новорічних поздоровлень був у нас більш поширений:
«Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю.
На щастя, на здоров’я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, як торік, –
Жито, пшениця і усяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем.
Дай, Боже».
Зерно, зібране після посівання, зберігали як оберіг до наступного врожаю, або віддавали худобі. Обід на Новий рік мав бути багатим і різноманітним. На стіл обов’язково подавали млинці, вареники, тушковану капусту, горох, смажені ковбаси, кишку (кров’янку), пиріжки, холодець, а також паляниці, які випікали напередодні. Гостям накривали на стіл найкраще, щоб задобрити рік і привернути до дому щастя. Навіть худобу цього дня годували найгарнішим сіном і вівсом.
Зима й Новий рік були часом віри в краще майбутнє. Люди часто запитували одне одного: «Що принесе нам цей рік?». Вони намагалися відчути підказки долі в прикметах.
Новорічні традиції українців, які поєднують ритуали, родинний затишок і віру в краще, є свідченням того, як наш народ здавна цінував гармонію між духовним і буденним, природою й людиною.
Нагадаємо, що на ніжинській фабриці м’яких іграшок ПП "Копиця" відбувся конкурс новорічних ялинок! Кожен відділ виробництва створив свою неповторну красуню, вносячи частинку душі в цю святкову атмосферу. Які ялинки брали участь в конкурсі — дивіться у матеріалі.
