Брати Петро та Володимир Заболотські – видатні діячі науки, освіти та культури, які зробили вагомий внесок у розвиток Ніжина.
Вони не просто залишили слід у педагогіці та громадському житті міста, а й доклали зусиль, щоб перетворити Ніжин на справжній осередок освіти й культури.
Розповідає MYNIZHYN
Петро Олександрович Заболотський народився у 1877 році та здобув освіту в Ніжинському історико-філологічному інституті (ІФІН). Ще молодим ученим він вирушив до Варшави, де викладав церковнослов’янську мови, історію й географію.
На фото: Володимир Олександрович Заболотський. Джерело: ndu.edu.ua
Однак справжнім його покликанням стало дослідження слов’янських літератур та культурних зв’язків між народами. Під час подорожей Чехією, Хорватією, Австрією та Сербією він не лише збирав знання, а й розповідав про виникнення слов’янських народів і їхні історичні витоки.
Повернувшись до Ніжина у 1907 році, Петро Олександрович став викладати в Ніжинському історико-філологічному інституті (ІФІН). Однією з його найважливіших ініціатив було створення Гоголівської кімнати-музею (1909) – унікального місця, яке згодом стало важливим центром збереження спадщини Миколи Гоголя. Він був першим її директором.
Окрім цього, він активно сприяв розвитку середньої освіти: організував і очолив Ніжинську міську чоловічу гімназію, а також став головою педагогічної ради жіночої гімназії А. О. Крестинської. Він був не просто вченим – а справжнім громадським діячем, що працював на благо Ніжина. Він активно сприяв розвитку вчительських товариств, організовував освітні зустрічі, підтримував студентів у їхніх дослідженнях. Його внесок у формування педагогічної культури міста є неоціненним.
Однак у буремні часи революції 1919 року його життя трагічно обірвалося – Петра знайшли мертвим у власній квартирі. Ця подія стала величезною втратою для ніжинської освітньої спільноти, яка шанувала його як наставника, ученого та організатора.
Завдяки клопотанню його молодшого брата Володимира, на надгробному камені було викарбувано напис: «Професор Заболотський Петро Олександрович». Однак, на жаль, офіційно він такого звання не мав. Це стало своєрідним визнанням його значного внеску в освіту та науку, адже за життя він присвятив себе викладанню, науковій діяльності й розвитку педагогічної справи.
На фто: Навчальний заклад в якому навчалися і працювали брати Джерело:choim
Володимир Олександрович Заболотський, народився у 1882 році в Полтаві. Освіту здобув у В’яземській гімназії, де його батько братів був директором. З 1900 р. навчався у ІФІН. Після закінчення навчання працював учителем у Харкові, разом з тим з 1909 р. читав лекції з педагогіки на курсах.
У 1910 році він повернувся до Ніжина разом із дружиною та розпочав викладання словесності в гімназії при інституті. Саме в Ніжині народилися його діти: донька Олена, син Лев, який, на жаль, помер у ранньому віці, та молодша донька Людмила.
З 1912 року він став викладачем ІФІНу, а після революції – деканом факультету соціального виховання Ніжинського інституту народної освіти (НІНО). Володимир активно займався не лише викладанням, а й культурною діяльністю. Його літературно-театральні вечори надихали студентів і містян, сприяючи розвитку інтелектуального життя Ніжина.
З 1919 року він читав лекції з історії педагогіки на Вищих жіночих курсах, водночас був членом колегії з соціального виховання. Саме завдяки його ініціативі вперше було розроблено тримісячні курси із соціального виховання. У цьому ж році його обрали заступником декана педагогічного факультету.
У 1920–1921 роках він викладав курси з сучасної педагогіки та методики викладання психології для вчителів чотирьох повітів, сприяючи їхньому професійному розвитку. З листопада 1921 року проводив шестимісячні курси підвищення кваліфікації для працівників соціального виховання, читаючи лекції з дитячої психології шкільного віку та актуальних питань педагогіки. Його діяльність сприяла вдосконаленню системи підготовки педагогічних кадрів та підвищенню якості навчання.
На фото: Гоголівська кімната-музей. Джерело: ndu.edu.ua
Згодом Володимир переїхав до Москви, де продовжив свою викладацьку діяльність. Він брав участь у створенні навчальних програм, досліджував методику викладання мови та літератури. Паралельно не полишав культурну роботу – організовував дискусійні клуби, допомагав у постановках театральних вистав, сприяв розвитку студентських гуртків, що спеціалізувалися на вивченні літератури. Незважаючи на переїзд, Володимир завжди підтримував зв’язок із ніжинськими колегами, консультував їх, сприяв організації наукових конференцій.
Таким чином, брати Заболотські були не просто педагогами – вони стали натхненниками та творцями культурного і наукового простору Ніжина. Їхня спадщина живе в стінах університету, у розвитку освітніх закладів міста. Їх життя – це історія невтомної праці, відданості науці й любові до рідного краю.
Раніше ми писали: Перекази давнини: історія ніжинського будинку, в якому розміщувалась бібліотека імені Миколи Гоголя
