14 березня —Міжнародний день математики.
Від чисел до таємниць Всесвіту. Ці березневі заходи у другий декаді місяця мають традиційний щорічний характер.
Математика - це не просто сухі цифри, а справжня магія чисел.
Журналісти MYNIZHYN поспілкувалися з доцентом кафедри інформаційних технологій, фізико-математичних та економічних наук Ніжинського державного університету - Валерієм Фетісовим.
Ми поговорили з ним про магію чисел, про розумних людей – математиків а також трохи про геометрію: синуси, косуниси та про істину в спорі.
Про все це детальніше – у нашому інтерв’ю.
На фото: Валерій Фетісов. Фото з архіву викладача
- Математики, айтішники, програмісти – досить ерудовані люди, про яких кажуть: голова – як комп’ютер з ребусами і як в тому фільмі: «розумний! Аж страшно!». Скажіть, чи кожна людина може стати таким фахівцем? Приміром, якщо має гуманітарний склад розуму, чи більше полюбляє літературу, малювання, танці?
- А хто сказав, що математик краще за гуманітарія? Я вважаю, що кожному – своє.
Навіщо пробувати досягти успіху там, де ти не сильний, а - головне - ти знаєш, що це - не твоє.
Я завжди рекомендую першокурсникам замислитися над обраною професією і - якщо душа до неї не налаштована - то обрати іншу.
- А що Вам у житті дає знання математики, інформаційних технологій? Як воно - з математикою по життю? Чи вмієте усно підрахувати складні числа? Чи користуєтесь калькулятором? Або просто - на касі в супермаркеті: підраховуєте все швиденько усно чи ні?
- Знання інформаційних технологій у житті дало мені все: цікаву роботу (на протязі всього життя!), яку я завжди виконував із задоволенням, також - масу знайомств із цікавими людьми, стабільний дохід, тощо.
Підрахувати усно кілька чисел, у тому числі і на касі в супермаркеті, для мене теж не проблема! (Посміхається – авт.)
- Чи були у Вас у школі трійки по математиці чи геометрії? Або ж у виші, наприклад, по теорії ймовірності?
- Трійки по математиці – ні. А ось в інституті теорія ймовірності – це зовсім окрема історія. В процесі розмови я вам розповім про це трохи детальніше, згадавши і цікаві, курйозні випадки зі своїх студентських років.
Там було все, у тому числі і двійки (але це взагалі окрема історія, гідна пера літератора, що, до речі, не завадило мені отримати за курс найвищу оцінку.
- Зараз серед молоді, серед блогерів часто поширений жарт у соцмережах, де вони говорять: сьогодні той день, коли мені не знадобився ані синус, ані косинус, ані тангенс, котангенс. Це більше з розряду геометрії, але цікава Ваша думка: дійсно, складається враження: а навіщо оте все ми вивчали в школі? Що б Ви сказали?
- Я добре пам’ятаю ті часи, коли мені говорили: навіщо тобі та освіта: я на ринку більше буду мати.
А спробуйте зараз влаштуватися на престижну і перспективну роботу без освіти!
Розповім вам до теми анекдот.
Вовочка каже вчительці:
- Ну і навіщо мені, Маріє Іванівно, ваша алгебра - геометрія, де вона мені знадобитися? На що вона відповідає:
- Ой, не кажи, Вовочка! Згадаєш ще мене, коли будеш розв'язувати шкільні задачки твоєму синові!.
Тож я твердо переконаний: кожному – своє!
Так, вміння здійснювати арифметичні дії потрібні КОЖНІЙ людині. Але навіщо, наприклад, перекладачу або водію знання синуса або косинуса?
Раніше ми писали: Найспортивніший математик НДУ розповів про своє спортивне хобі
- Якщо говорити про навчання дітей. Чи варто заставляти дитину поглиблено вивчати матетематику чи геометрію, якщо вона їй складно дається? Чи будуть люди? Чи не варто примушувати? Яка Ваша думка з цього приводу?
- Вже про це я і сказв вище. Якщо ви націлені на життєвий успіх вашої дитини – акцентуйте її зусилля на тому, що для неї буде надалі потрібно, наприклад, при вступі до вишу. Може з мого боку і крамола (крамола* — відкрита поведінка, як у мовленні, так і в організації, що прагне до повстання проти встановленого порядку – авт), але те саме я кажу і своїм студентам: звертайте увагу на ті дисципліни, які вам будуть потрібні!
На жаль, я спостерігаю, що в навчальних програмах вистачає того, що студентам, на мій погляд, не потрібно (принаймні, в тому обсязі).
- Цікаво, а як Ви, як доцент кафедри інформаційних технологій, фізико-математичних та економічних наук, сприймаєте людей які мають скажімо так, не особо високий рівень IQ ? Чи намагаєтесь щось пояснити, довести свою думку, точку зору? (Тобто чи бувають у Вашому колі спілкування люди, які взагалі вас не розуміють і кажуть: та що ото Ви таке говорите? Я половини Ваших слів не розумію…
- Розумних людей (у тому числі і розумніших за мене) сприймаю цілком нормально. А таких студентів взагалі обожнюю!
Дурні… З ними уникаю розмов, а тим більше суперечок. І до свого кола їх не допускаю.
- А як щодо студентів. Як Ви можете «вичислити», «прозондувати своїм рентгенівським оком викладача», з кого будуть люди, а кому варто краще було б обрати інші науки?
- Ще раз: люблю розумненьких студентів! І завжди все викладання акцентую саме на них. Я дуже задоволений тим, що розумненькі студенти теж тягнуться до мене.
Повторюю: я завжди рекомендую першокурсникам замислитися над обраною професією і - якщо душа до неї не налаштована – обирати іншу.
- А ще цікаво, чи можете поділитися з нами смішними випадками у своїй викладацькій діяльності. Які курйозні моменти з минулого досі змушують Вас посміхнутися?
- Теорія ймовірності…Викладав – один з найрозумніших людей, яких я тільки знав. (З етичних міркувань ми не вказуватимемо його прізвище – авт.)
Всі, хто проходив у нього курс, добре пам’ятали його вислів на практичних заняттях: «а не виходите на одиничку (максимальний бал ймовірності), то отримуєте двієчку».
Так ось. Він зовсім не вмів подати доступно матеріал. Зовсім!
Коли я став викладачем - це був для мене яскравий приклад як НЕ ТРЕБА викладати.
На фото: Валерій Фетісов. Фото з архіву викладача
На його лекціях ми відверто займалися своїми справами: хто читав, хто тихенько собі грав у карти, хтось загравав до дівчат (на все це, до речі, він зовсім не звертав уваги).
Тобто аудиторія жила повноцінним життям, що не мала жодного відношення до лекції.
Справа в тому, що його лекція практично нічого не давала. Все вирішувалося на практичних заняттях, які були виключно письмовими на розв’язок певного для кожного індивідуального завдання за темою.
Зауважу, що всі ми були поділені цим вткладачем на кілька «розумових» категорій, залежно від якої і одержували завдання. Я, слава Богу, був у другій категорії, тому що у першій категорії завдання були взагалі не розв’язувані.
Зрозуміло, що кожного року складати нові завдання було важко, тому більшість з них повторювалися кожного року.
Студенти старших курсів передавали (ну як передавали… зрозуміло, що треба було по-дружньому віддячити за це чисто символічно…) - нам пачки вже вирішених варіантів.
І от, на початку пари, одержавши завдання, ми, затамувавши подих, діставали свою пачку і шукали готове рішення або щось схоже.
Пригадаю картину. Мій друг Сашко (до речі, зараз дуже відома в Європі людина, академік) відразу знаходить в себе готове рішення. Швидко його переписує і кладе на стіл викладачу.
Далі між ними трапляється такий діалог: «Що, …, попали на заготівку»? На що Саша твердо відповідає: «Так!».
– Ну, нічого, наступного разу я вам дам щось особливе…
На останок. НІКОЛИ за своє життя теорія ймовірностей не була мені потрібна…
Викладачі з теорії ймовірностей: не ображайтеся, але це так…(Посміхається – авт.)
- Раніше був досить популярним вислів: в спорі народжується істина. А чи народжується вона? Чи то все дурна трата часу? Що скажете Ви?
- У спорі народжується істина. Схоже, що це вже дійсно дурна трата часу.
Навіть з розумними зараз важко сперечатися, оскільки переважна більшість чомусь зараз вважає себе істиною в останній інстанції. Тому вважаю за краще промовчати.
Вас може зацікавити: Уроки математики: Чому важливо підготувати дитину до майбутнього?
