Так прикордонники 105-го загону закріплюють знання після чотириденного курсу бійця-рятувальника, присвяченого наданню допомоги пораненим у бойових умовах. Програма охоплює три основні етапи: допомогу під вогнем, тактичну медичну допомогу й евакуацію.
Пише Челайн
«Навчання в нас відбуваються майже постійно, невеликі перерви між навчаннями. Навчання – це взагалі дія, що немає доконаного стану. У нас за основу, за базу взято програму навчання комітету ТССС, це авторитетний законодавець моди в тактичній медицині, тому змінювати програму ми не повинні, ще плюс дивлячись із досвіду. Це найкраще, що зараз придумали для військовослужбовців, відповідно, всі інструктори, які працюють у нашому загоні, працюють за цією програмою, настановами. Також ті інструктори, яких ми залучаємо для допомоги, як зараз у нас працює громадська організація «Тактична медицина «Сівер», так само працюють за цими настановами.»,- Тетяна Влащенко – інструктор групи інструкторів відділу підготовки 105-го прикордонного загону
Накладання турнікета — визначальна навичка на всіх етапах підготовки. Саме масивна кровотеча найчастіше стає причиною загибелі бійців на полі бою.
«Бійці думають, що це найлегше, а з погляду інструктора, турнікет – це найважче. Насправді це дуже важливий засіб зупинки кровотечі. Користуватись, з одного боку, ним дуже просто, а з іншого – бездоганність його накладання дуже важлива. Ми багато приділяємо уваги цій вправі – в різних положеннях, ситуаціях. Ми вже навчили понад 8000 військовослужбовців. Це різного типу тренінги – як базового, так і просунутого рівня. ASM, CLS.»,- Дмитро Балюта – голова ГО «Тактична медицина «Сівер»
«На сьогодні хочеться, щоб усі вчилися не на базовий рівень, а на рівень курсу, який у нас зараз, на бійця-рятувальника. В умовах нинішньої війни це велика необхідність.»,- Тетяна Влащенко – інструктор групи інструкторів відділу підготовки 105-го прикордонного загону
Тактична медицина — це не просто навичка, а шанс урятувати життя побратимів і своє власне. Саме це і стає основною мотивацією для військовослужбовців, які приходять на навчання.
«Якщо їм нудно та сумно, навіть вмотивовані військовослужбовці не будуть навчатися нормально, якщо їм цікаво й інструктор зробив усе для того, щоб у них було багато практичних матеріалів – використати, доторкнутися, розпакувати, відпрацювати сценарії, – вони вчаться на манекенах, а не просто на словах, це їх мотивує, тому що їм цікаво. Мені дуже приємно чути відгуки хлопців, які їдуть на бойові, що їм знадобились ці знання, і найголовніше – допомогли ці знання. Коли приїжджає підрозділ із бойових і є поповнення, переведення до них нових людей, коли вони чують більш досвідчених побратимів, що робив із реальним пораненим, як врятував життя, врятував кінцівку, вони чують реальний приклад і одразу розуміють, що їм це точно потрібно вчити.»,- Тетяна Влащенко – інструктор групи інструкторів відділу підготовки 105-го прикордонного загону
Ми також поспілкувалися з прикордонниками, які вже пройшли курс бійця-рятувальника, щоб дізнатися, які навички вони опанували та що виявилося для них найскладнішим.
«Під час тренувань із тактичної медицини ми відпрацьовували зупинення масивних кровотеч, це основне, що потрібно на полі бою, велика статистика поранень і смертей на полі бою. Тому найперше і найголовніше – це швидка зупинка кровотеч бійців у червоній зоні і потім, після переміщення в жовту зону.Найважчим для мене було засвоєння тих навичок, яких я раніше не бачив, це пробиття голкою грудної клітки, щоб уникнути колапсу легень. Це дуже відповідальне завдання. Якщо не впоратися, то людина може просто померти. Ще правильно та послідовно все зробити, тому що система так налаштована, що спочатку ми йдемо від найважчого до найлегшого, якщо ти на емоціях щось пропускаєш, то це згаяний час, а це найголовніше, після цього боєць може загинути.»,- Богдан Ткач – молодший сержант
«Для мене було найважче переміщення пораненого, у зв’язку з тим, що я маю таку тілобудову, було дуже важко фізично підняти, перетягнути. Також для мене було дуже нове та важке те, коли людина перебуває у стані пневмотораксу. Тому що це дуже тяжкий стан, який потребує серйозної процедури. Для мене це було дуже важко.»,- Юлія Ісаєнко – штаб-сержант
У нинішніх реаліях навички з тактичної медицини — не опція, а необхідність для кожного українця.
«Вчіться, поки є час, вчіться всього, вчіться надавати допомогу, щоб насамперед врятувати себе, зберіть аптечку, купіть турнікет, ми ніколи не знаємо, де це станеться і чи станеться взагалі. Але треба готуватися до найгіршого, сподіваючись на краще.»,- Дмитро Балюта – голова ГО «Тактична медицина «Сівер».
Журналіст: Іра Пономаренко
Оператор: Сергій Бутько
Раніше ми писали: базу на Чернігівщині, де тренувалися діти, знищено ударом РФ
