Повномасштабна війна змусила багатьох людей опинитись у скрутній ситуації.
Окрім допомоги держави, на поміч прийшли волонтери. Сотні тисяч людей приєдналися до волонтерського руху: допомагають у гуманітарних штабах, плетуть маскувальні сітки, закуповують амуніцію тощо.
Такі люди є і в нашому місті, як юні волонтери, так і дорослі.
Раніше ми писали: "Хочу вільну країну, де весь народ буде обʼєднаний": розмова з юною волонтеркою з Ніжина
Журналісти MYNIZHYN поспілкувалися з волонтеркою з Ніжина, яка допомагає військовим - Оксаною Примушко.
На фото Оксана Примушко. Фото з архіву
Ми поговорили з нею про те, як змінилися потреби бійців на початку повномасштабного вторгнення і зараз, з якими труднощами стикаються волонтери, а також про надихаючі та зворушливі історії із життя волонтерів під час війни.
Детальніше про все це – у нашій розмові
- Розкажіть, скільки ви вже займаєтесьь волонтерсовом? Що саме робите, чим допомагаєте і кому?
- Волонтерством я займаюся з 2009-2010 року. Спочатку допомагала дитячим будинкам та дітям-сиротам. А з 2014 року допомагаємо військовим.
Проте, волонтерська допомога більш глобальною в моєму житті стала з початком повномаштабного вторгнення.
Моя волонтерська діяльність різноманітна: є речі, які можна зробити своїми руками (це окопні свічки, сухі душі, розпалювачі, хімічні грілки, енергетичні батончики і тд); є запити, які потребують зборів коштів (на придбання екофло, генераторів, на ремонти техніки і тд.); але основний напрям моєї волонтерської діяльності це місія «НА ЩИТІ» та пошук зниклих безвісти військовослужбовців.
На фото Оксана Примушко з чоловіком - волонтером, екіпаж "НА ЩИТІ". Фот з архіву.
- З якими труднощами зараз стикаються волонтери та як змінилися потреби бійців на початку повномасштабного вторгнення і зараз?
З початку 2022 року люди більше донатили, зараз збори тривають дуже довго
- Основними труднощами, з якими особисто я стикаюся, - це вчасно закрити запит від хлопців. Отримуєш запит, шукаєш саме те, що потрібно та ще й за мінімальну вартість, домовляєшся (якщо це можливо), щоб доки триває збір - нікому не продали, а залишили саме тобі.
А запитів багато, ніколи нікому з військових я не відмовила в допомозі.
З початку 2022 року люди більше донатили, зараз збори тривають дуже довго, потрібно кожного разу вигадувати якісь лотереї, розіграші і тд, щоб заохотити людей для допомоги.
Але, як показують останні збори, то і розіграші вже не дуже й допомагають. А це все час, який є таким дорогоцінним для наших хлопців. Війна зараз і війна у порівнянні з 2022, а тим паче з 2014 роком, це абсолютно різні технологічні можливості.
Якщо у 2022 році більше акцент був на засобах захисту (шоломи, бронежилети), форма, тепловізери, приціли, то зараз це мавіки, автівки, дрони і тд.
- Чи можете ви поділитися історією, яка вас особливо зворушила або надихнула?
- Зворушуть мене історії з життя нашого військового капелана, волонтера, Народного Героя України отця Сергія. Людина з великої літери, без жодних перебільшень!
На фото Оксана Примушко та отець Сергій
- Чи була потреба у взаємодії з іншими волонтерами чи організаціями під час вашої волонтерської діяльності? Чи підтримуються зараз зв’язки та співпраця з різними українськими організаціями?
- Звісно, що потреба у взаємодії з іншими волонтерами була з першого дня! З організаціями я не співпрацювала, більше вірю в силу "1000 волонтерських рукостискань".
Як я вже зазначала, найважливіше - це час! В моєму досвіді взаємодія волонтер-волонтер набагато швидша і зручніша, ніж волонтер-організація.
- Які особисті зміни ви відчули, працюючи волонтером?
- Якщо говорити про зміни, то можу підкреслити, що мабуть стала сильнішою і наполегливішою, більш стійкою і рішучою в своїх діях.
- Що спонукає вас займатися волонтерством? І що найважче, на вашу думку, у волонтерській діяльності, а що – найлегше?
- Мої батьки, бабусі, дідусі, рідні виховували мене жити чесно, жити справедливо, в любові, мирі та злагоді. Таким життєвим шляхом ми йдемо з чоловіком! Саме так я виховую своїх діток. Не скажу, що щось спонукає, просто такою я є. Такою мене створив Господь Бог, такою мене виховали батьки, такою я йду пліч-о-пліч зі своїм коханим чоловіком, тримаючи діток за руки.
Найлегше - не бути волонтером, щоб нічого не робити. Найтяжче - це людська байдужість.
- Що б ви порадили молодим волонтерам?
- Не боятися і не зупинятися! Навіть тоді, коли зовсім втратиш силу і опустиш руки, ніколи не втрачайте віру!
Фото з архіву
Читайте також: У Ніжині відзначили 107-му річницю Червоного Хреста: волонтерів назвали силою добра
Вас може зацікавити: у Ніжині волонтери двічі на місяць надсилають на передову сотні кілограмів м'ясної продукції. Одним із тих, хто активно допомагає в цьому напрямку є Володимир Рубель, який безкоштовно надає м’ясо для приготування смаколиків для військових.
