Сьогодні важко уявити, що колись тютюн вважався не лише безпечним, а навіть корисним — його рекомендували лікарі для "покращення дихання". Але ще важче уявити, що саме завдяки тютюну багато ніжинських родин XIX століття мали стабільний дохід. Одним із таких «тютюнових баронів» став уродженець Ніжина Михайло Іванович Бостанжогло — підприємець, який перетворив курильний дим на мільйони.
Про це повідомляє Лілія Руденко, Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського.
У 1817 році князь Іван Долгорукий писав у щоденнику: «Навколо Ніжина всі поля засіяні тютюном». Чернігівська губернська преса теж відзначала, що «плантації тютюну тягнуться паралельно з бруківкою». У середині XIX ст. на Ніжинщині збирали до 100 тисяч пудів тютюну щороку — а це майже 1,6 тисячі тонн!
Цей бізнес швидко взяли під контроль місцеві греки, які не лише вирощували, а й торгували тютюном на всі території Російської імперії. Серед них особливо вирізнявся Михайло Бостанжогло — підприємець, який починав з постачання тютюну, а згодом став засновником однієї з найпотужніших тютюнових компаній у країні.
Від «Турецької лавки» до промислового гіганта
На початку ХІХ століття Бостанжогло відкрив у центрі Москви два магазини з тютюном та товарами зі Сходу. А вже в 1820 році він заснував власну фабрику з виробництва сигар та курильного тютюну. На той час це була справжня інновація: на фабриці діяло 7 машин, працювали десятки робітників, а річне виробництво сягало 86 тисяч рублів.
Вважається, що саме на цій фабриці вперше в Росії почали виробляти цигарки у сучасному розумінні — тютюн у паперових гільзах замість чубуків і трубок.
Підприємство швидко зростало. До середини XIX ст. до справи долучилися сини Михайла — Василь і Микола. Разом вони створили «Товариство тютюнової фабрики М.І. Бостанжогло», яке володіло не лише фабриками, а й тютюновими плантаціями в Ніжині, на півдні Росії, у Болгарії та Туреччині. Компанія мала магазини по всій імперії — від Варшави до Гельсінгфорса, а також представництво в Берліні.
Імперія диму
На початку ХХ століття компанія досягла піку: станом на 1901 рік її капітал оцінювався у майже 2 мільйони рублів. Лише на одній фабриці працювало понад 1100 людей. Щороку продавалося понад 500 тонн тютюнових виробів. Серед найпопулярніших — цигарки з поетичними назвами «Ландыш», «Прелесть» та доступна «Голубка».
Попри страйки і труднощі (зокрема, страйк 1884 року, який придушували за участі поліції та жандармерії), родина активно вкладалася в покращення умов для працівників: будувалися гуртожитки, школи, лікарні.
Кінець династії
Усе змінилося після 1917 року. Після революції фабрика була націоналізована і стала носити назву «Красная звезда». Родина втратила свій бізнес, однак залишилася в Росії. Їхня подальша доля — сумна сторінка, яку історія часто замовчує.
Як повідомляв MYNIZHYN, чим жило місто у XVII–XVIII століттях? Торгівля, ремесла, війна і мир… А коли виникали суперечки – за землю, майно чи честь – куди зверталися ніжинці по справедливість? Хто вирішував, хто правий, а хто винен, коли не допомагали ані домовленості, ані авторитет громади?
