Наша постійна рубрика: розмова з психологом.
Час від часу на сторінках нашого сайту ми публікуємо розмови з ніжинськими фахівцями – психологами та юристами: озвучуємо коментарі та поради експертів у відповідь на запитання, які надсилають читачі.
Раніше ми писали: Ніжинський психолог радить, як впоратися з моральним виснаженням
Сьогодні запитання від читачів, яке виникає час від часу напевно у кожного з батьків: «Доброго дня! У мене дитина пішла в перший клас, але дітям доводиться жити і навчатися під час війни, під звуки сирен, в умовах війни. Ані радості на душі немає ані позитиву ні в нас ні в дітей. Але ж дитинство дітям не повернеш. Підкажіть - як зменшити ризик травмування дітей, як і чим надихати в нашій реальності»?
Читачам MYNIZHYN дане питання коментує наш постійний експерт, кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький
Дійсно, живемо у дуже складний час. Але, але для дитини стати першокласником – завжди хвилюючий етап, навіть у наш час, коли навчання розпочинається у такій реальності, де поруч зі дзвінком може пролунати сирена. І саме тому багато батьків, як і Ви, відчувають тривогу: як захистити дитинство від тиску війни?
Отже, які є ризики?
У дитини в умовах небезпеки може формуватися підвищена тривожність, страх розлуки з батьками, емоційне виснаження. Якщо ці переживання залишаються без підтримки, вони можуть перерости у своєрідне «почуття безсилля».
Як мотивувати дитину до навчання?
-
малювання, аплікації, конструктор й інша творча діяльність допомагають перетворювати тривогу в дію;
-
читайте дітям казки, історії (приклади поводження у складних ситуаціях) про героїв, які долають труднощі. Саме такі історії надаватимуть їм відчуття сили;
-
гра, навчання разом із батьками (спільна діяльність), короткі розмови про шкільний день – підтримують інтерес;
-
підкреслюйте будь-які успіхи дитини («Ти гарно написав букву», «Ти був уважним») все це формує внутрішню мотивацію.
Що допоможе (які ресурси стануть у нагоді)?
-
Попри всі негативні обставини, саме дорослі допомагають дитині відчувати стабільність. Навіть маленькі ритуали вдома (спільний сніданок, казка перед сном, обійми після сирени) стають «якорями» відчуття безпеки. Це зменшує ризик травмування.
-
Разом із тим, пам’ятайте, що час для гри, сміху, маленьких свят має не менше значення, ніж уроки. Саме через такі моменти дитина відчуває, що життя триває.
-
Складіть декілька простих щоденних вправ для підтримки стійкості дитини, які можна робити вдома. Якщо не можете скласти самі – не соромтеся, зверніться до психолога.
Пам’ятайте: зараз діти вчаться не лише букв і цифр, а й умінню справлятися з реальністю. Їм потрібні не ідеальні умови, а теплі, стабільні дорослі поруч. І це – у Ваших силах.
Від редакції:
Нагадуємо, аби озвучити своє питання і отримати на нього безкоштовну відповідь наших експертів – пишіть нам на пошту: mynizhyn.com@gmail.com
За бажанням читачів, ми можемо не озвучувати ваші прізвища та імена.
Наші експерти:
кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький
кандидат юридичних наук, доцент кафедри політології, права та філософії НДУ імені М.Гоголя, фахівець з кібербезпеки, доцент - Марина Ларченко.
Вас може зацікавити: Чи нормально хотіти змін у житті: розмова з психологом
