Повномасштабна війна змусила тисячі українців зустрічати новорічні та різдвяні свята далеко від дому. Для багатьох із них святкові дати втратили звичний формат і наповнилися новими сенсами — тишею замість гучних застіль, роздумами замість феєрверків.
Журналісти MYNIZHYN поспілкувалися з ніжинкою Ілоною Барило, яка вже кілька років живе у Чехії, про те, як відчуваються свята на чужині, чого найбільше бракує за кордоном і як змінюється ставлення до простих речей, коли опиняєшся далеко від рідного міста.
— Як ти плануєш провести новорічні свята цього року, перебуваючи за кордоном?
— Оскільки я живу в Чехії, то тут я святкую саме Новий рік. У цьому році планую зустрічати без гучних компаній чи масових святкувань. Швидше за все, це буде спокійний вечір, з фільмом, їжею та розмовами з близькими по телефону. Тут Новий рік не має такого великого значення, як в Україні, тому й настрій більш стриманий.
— Чи відрізняється це від того, як ти проводила свята вдома, у Ніжині?
— Так, дуже відрізняється. У Ніжині свята завжди проходили в колі родини або друзів. Навіть якщо не було якихось особливих планів, завжди було відчуття тепла й домашньої атмосфери. Тут цього немає. Найбільша різниця — це відсутність рідних поруч. Це відчувається особливо сильно саме у святкові дні.
— Чи вдається підтримувати українські традиції на чужині?
— Так, вдається. Насправді українцям за кордоном це робити досить легко, бо тут багато наших людей. Є українські магазини, спільноти, заходи. Ми підтримуємо традиції між собою і часто розповідаємо про них чехам. Деякі наші звичаї для них незвичні, тому їм справді цікаво дізнаватися більше.
— Святковий стіл складається з українських страв чи експериментуєш з місцевою кухнею?
— Український стіл відтворити зовсім не складно. У Чехії багато магазинів з українськими продуктами, тому можна без проблем приготувати звичні страви. На свята хочеться саме домашньої їжі, тієї, до якої звикла з дитинства. Місцеву кухню я пробую в повсякденному житті, але на Новий рік все ж обираю українське.
— Як почуваєшся під час свят? Чи сумуєш за домом, Ніжином, атмосферою в Україні?
— Так, сумую. Особливо у святкові дні. У звичайному житті цей сум не так відчувається, бо постійно чимось зайнята. А коли настають свята — з’являється час подумати, згадати. Тоді дуже не вистачає дому, знайомих вулиць, атмосфери, яка була в Ніжині.
— З ким проводиш свята? Чи знайшла друзів з України?
— Найчастіше проводжу час з українцями. Тут легко знайти друзів з України, бо нас багато. З ними простіше, бо всі мають схожий досвід і схожі відчуття. Не потрібно нічого пояснювати — всі й так розуміють, через що ти пройшла.
— Які спогади маєш про новорічні свята в Ніжині?
— Найбільше згадується відчуття затишку. Коли не потрібно було нікуди поспішати, коли поруч були всі свої. Тоді це здавалося звичним і навіть буденним, але тепер розумієш, наскільки це було цінно.
— Чи є щось, що запам’яталося або вразило у традиціях святкування в Чехії?
— Найбільше вразила різниця у ставленні до свят. Тут головне свято — Різдво, а Новий рік не має такого значення, як у нас. Також відрізняються традиції. Наприклад, на Великдень: ми печемо паску, а чехи — кекс у формі баранчика, і часто на столі в них ягнятина. Для мене це виглядає незвично. Ще цікаво відзначають День святого Миколая. Увечері 5 грудня містом ходять Миколаш, ангел і чорт. Вони підходять до дітей, жартують, питають, чи були чемні, а за віршик або пісеньку дають солодощі. Діти залишають черевички біля дверей або на підвіконні, а вранці знаходять у них подарунки. Чорти зовсім не страшні, швидше смішні, як актори. Загалом це дуже тепле й живе свято, з відчуттям радості, особливо для дітей.
— Чи змінилося твоє ставлення до святкування в Україні після того, як ти опинилася за кордоном?
— Так, змінилося. Раніше свята сприймалися як щось само собою зрозуміле. Зараз розумієш, що головне у святі — не декорації й не страви, а можливість бути вдома, поруч з близькими.
— Що б ти побажала ніжинцям у цьому році на свята?
— Я б хотіла побажати ніжинцям цінувати те, що вони мають зараз. Бути поруч із рідними, мати можливість святкувати вдома, у своєму місті, бачити знайомі вулиці, чути рідну мову навколо. Бо коли цього немає, починаєш зовсім по-іншому дивитися на життя і розумієш, що справжня цінність — не у святкових декораціях чи подарунках.
— Хочеться побажати терпіння й внутрішньої сили. Зараз непростий час для всіх, і важливо підтримувати одне одного — словом, вчинком, просто присутністю. Нехай у кожній родині буде тепло, навіть якщо навколо складно. І дуже хочеться, щоб наступні свята всі могли зустрічати без страху, вдома, у мирній Україні.
— Також бажаю не втрачати надії і віри в те, що все це закінчиться. Навіть перебуваючи за кордоном, я постійно думаю про Ніжин і людей, які там залишилися. Хочеться, щоб у кожного була можливість жити своє життя спокійно, без війни, і більше ніколи не святкувати свята на відстані від дому.
Як повідомляв MYNIZHYN, Ніжин поступово занурюється в атмосферу зимових свят. У місті з’явилися новорічні локації, прикрашені ялинки, світлові інсталяції та святкові декорації, які створюють відчуття тепла й очікування дива.
