4 Листопада 2016
2407
В Ніжині вирує міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької. На фестивалі представлені театральні колективи з України та навіть з-за кордону
В Ніжині вирує міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької. На фестивалі представлені театральні колективи з України та навіть з-за кордону.
Вже виступили актори Кіровоградського обласного академічного музично-драматичногот театру з виставою «Наймичка», театрали з Київського університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого демонстрували «Татуйовану троянду». Виступили також квартер DEKRU із візуально-пластичним шоу «Light souls».
Відбулися також вистави Київського академічного Молодого театру «Однорукий», виступив також Ніжинський академічний драматичний театр з виставою «останній Гречкосій».
На цих двох останніх виставах - «Однорукий» Київського молодого театру та «Останній гречкосій» від Ніжинського драматичного театру хотілося б зупинитися детально.
На цих двох останніх виставах - «Однорукий» Київського молодого театру та «Останній гречкосій» від Ніжинського драматичного театру хотілося б зупинитися детально.
Чому саме ці дві вистави? Тому що вони, як мені здається є яскравими і непересічними, та несхожими одна на одну. Проте, як дві протилежності разом уособлюють дух сучасного театру.
Почнемо з «Гречкосія». Ця трагікомедія за твором українського драматурга Ореста Огородника» є концентрацією одночасно цікавого і якісного українського гумору та трагічної життєвої історії.
Почнемо з «Гречкосія». Ця трагікомедія за твором українського драматурга Ореста Огородника» є концентрацією одночасно цікавого і якісного українського гумору та трагічної життєвої історії.
Переповідати «Останнього гречкосія» марно, адже таку виставу треба бачити, а оскільки Ніжинський театр демонструє її не вперше, то багато жителів міста вже могли її переглянути. До того ж рецензію на «Гречкосія» ми вже публікували.
Що ж до «Однорукого», то тут зупинимось детальніше.
… Пошарпана кімната в дешевому готелі, дивакуватий чоловік сам у кімнаті, за дверима шафи хтось голосно стогне. Чоловік враз стріляє в двері. Звук пострілу наче грім оглушливо лунає навкруг.
Ні, це не голлівудський бойовик, це вистава на сцені театру. Постріл, до речі, був настільки оглушливим, що в глядачі в залі зойкнули.
Так почалася комедія «Однорукий», створена за п’єсою сучасного англійського драматурга Мартіна МакДонаха «Руковтинання в Спокані» (A Behanding in Spokane) . Важливо відмітити, що головну роль зіграв народний артист Станіслав Баклан, той самий прем’єр-міністр із «Слуги народу».
Коротка суть вистави: однорукий чоловік, що втратив кисть своєї лівої руки, в пошуках втраченої кисті потрапляє в готель, десь в штаті Вашингтон, тут його намагаються обдурити двоє молодих пройдисвітів, продавши чужу руку. Але не тут то було…
Те, що відбувається на сцені, як на мене, водночас нагадує фільми Квентіна Тарантіно або Гая Річі і атмосферу «Бійцівського клубу» Чака Паланіка.
Ще відмічу такий момент, як наявність у виставі нецензурної лексики. Ясна річ, п’єса ««Руковтинання в Спокані» написана англійською мовою, але чому в українській мові не можна було замінити англомовну лайку менш лайливими українськими словами? Хоча, можливо, саме це детальніше передає суть вистави.
Не зовсім зрозуміло час, коли відбувається дійство на сцені: обстановка в кімнаті, панківський одяг дівчини, масні расистські жарти, згадка про «чорних пантер» відсилає до 70-х років ХХ століття. Проте, такі нюанси не заважають насолоджуватися професійною грою акторів.
Ярослав Дигал
