Нещодавно в одному з інтернет-видань з'явилась інформація про “чорних археологів”, які розгортають свою діяльність у Ніжині, дбають про власне збагачення, привласнюючи собі знахідки та ховаючись за маскою офіційних археологів
Як відомо, Ніжин славиться своєю історико-культурною та архітектурною спадщиною. Нещодавно місто навіть увійшло до числа переможців конкурсу “7 чудес України. Історичні міста та містечка”, який з травня цього року проводив Фонд Миколи Томенка “Рідна країна”, що дозволяє закріпити за собою право називатися привабливим туристичним осередком, розширити горизонти нових можливостей.
Така суперечлива інформація викликала потребу поспілкуватись із керівником групи археологів Іваном Кедуном, який, за повідомленням згаданого інтернет-видання, нібито знайомий із “чорними археологами”.
- У чому полягає мета Вашої діяльності?
- Що було зроблено вами, скажімо, за 2 роки?
Багато хто скептично ставиться до наших ініціатив, подібно, як і до ніжинської "Самопомочі" в розвитку галузі туризму в Ніжині. Проект "7 чудес України" благодійного фонду "Рідна країна" Миколи Томенка ще одне підтвердження величезного туристичного потенціалу Ніжина. За що ми щиро вдячні особисто пану Миколі та всім, хто брав участь у цьому проекті.
За два роки спільно з ніжинською "Самопоміччю" були організовані георадарні дослідження "ніжинських підземель", проведено наукову конференцію в місті по цій проблематиці.
Також було створено та передано на розгляд Управлінню культури програму розвитку археологічних досліджень в місті на наступні 5 років, разом із ніжинською "Самопоміччю" (ми тісно з ними співпрацюємо) був організований та проведений рицарський турнір на Покровській ярмарці.
Більше 2 років проводились археологічні дослідження в Ніжині та поза його межами, на базі Краєзнавчого музею ім. Спаського був створений клуб історичної реконструкції, який надалі переріс у цілий центр.
До речі, хочеться зауважити, що значна матеріальна підтримка була особисто надана Михайлом Булигіним - представником ГО "Самопоміч".
- У статті було звинувачення, що немає результатів дослідження, а кошти з міського бюджету незрозуміло куди діваються. Чи відповідає це дійсності?
Щодо мене, то зі мною на розкопках працює багато людей (доходить і до 60-80 чоловік). Я не знаю, хто чим займається у вільний від роботи час, але від команди, яка працює разом, де всі один одного бачать, знають та контролюють, неможливо в принципі нічого сховати.
Після кожного року розкопок здається науковий звіт, усі знахідки передаються по акту до музею, який вказується в даному листі. У нашому випадку - до Ніжинського краєзнавчого музею. Кількість фрагментів залежать від обсягу робіт (акти передачі знахідок кожен бажаючий може подивитись в Краєзнавчому музеї).
До речі, кераміка - єдиний матеріал, який дозволяє виділити окремі періоди життя поселень тривалістю до чверті століття.
Зрозуміло, що це є виконання програми за рахунок наукових платформ інших коштів, джерел. Якщо розглядати кокретно - спонсорських коштів. Тобто, якщо людина профінансує нам більшу частину досліджень, знахідки потім здаються в музей, а ми отримуємо науковий матеріал.
Відмічу, що виникнення назви міста пов'язують з битвою на Нежатиній Ниві. Кореспондент, який писав згадану статтю, бачив найбільш цікаві знахідки на вітрині музею - це піка (зброя кочових народів XI століття). Це якраз і підходить за матеріалом під реконструкцію подій, у даному випадку - стосується битви на Нежатиній Ниві. Я не буду зараз доводити, тут вона відбувалася чи ні, це окреме питання наукової дискусії. Але за інвентарем усе підходить: списи, наконечники, кольчуга - весь цей історичний матеріал за часом має відношення до битви на Нежатиній Ниві.
Таким чином, якщо витрачати час на розробку багатьох програм, намагаючись об'єднати різні способи фінансування напрямків досліджень задля розширення наукових результатів, називається привласненням коштів, я цього не розумію. Тим більше, якщо по факту в результаті робіт досліджується в 4 рази більше, аніж за них було отримано.
Із приводу дати - 1200 років - це процес складний та умовний. Наше завдання - віднайти походження міста, не треба плутати появу першого поселення на території міста з власне містом.
Я не прошу коштів, у нас є наукова програма, пишуться дисертації на тему найбільш стародавніх пам'яток Ніжина, ми плідно працюємо над цим. У планах - видання монографій, у нас обстежений центр міста за рахунок охоронних робіт, є певний комплекс джерел. Поки що ми не можемо це ув'язати через велику кількість “білих плям”. Також було виявлено нове давньоруське поселення в районі 5-ти кутів. Тобто є досить вагомі матеріали, тому ці всі закиди безпідставні.
Додам, що нашою командою була створена Літня археологічна школа для дітей, де ми прищеплювали своїм вихованцям любов до рідного краю, досліджень, стріляли разом із луків, їли польові страви, займалися пошуками підйомного матеріалу, плавали на човнах-довбанках, ліпили глечики з глини. Туди входили діти не тільки з ніжинських шкіл, а й з інших освітніх закладів.
Враження залишилися тільки найприємніші. Оскільки це сподобалося молодому поколінню, то було вирішено організовувати таку школу й на наступний рік.
Є таке прислів'я: “За моє жито мене й побито". Висновки робіть самі.
Юлія Солдатенко