Наталія Чистякова: «Мрію стати олімпійською чемпіонкою»

Знайомством зі спортом моя співрозмовниця завдячує батьку. Саме він відвів доньку в секцію щойно вона пішла до першого класу. І обраний вид спорту - теж його заслуга. Хотів, щоб дівчина вміла за себе постояти, зростала сильною та вправною. Тоді маленька Наталя не зовсім розуміла, що воно таке - те дзюдо. Спочатку навіть не хотіла займатися, але потім звикла, з кожним разом заняття подобалися все більше, а з часом і взагалі закохалася у спорт... Тепер без тренувань не уявляє свого життя.

 

Стіна в кімнаті дівчини вся помережена медалями та грамотами. їх у неї майже сотня. Це нагороди з міських, обласних, всеукраїнських та навіть міжнародних змагань. У скарбниці особистих перемог юної спортсменки два перших місця на чемпіонаті України із дзюдо, також посідала друге та третє місця. Наталя бере участь і в змаганнях із самбо, адже воно трохи схоже на дзюдо і регулюється майже однаковими правилами. На чемпіонатах України із самбо дівчина неодноразово піднімалася на найвищі сходинки п’єдесталу. В арсеналі перемог Наталі ще й друге і третє місця на змаганнях із самбо до 23-х років, і це зважаючи на те, що їй на той час було всього 15. Має здобутки ніжинська дзюдоїстка і в поєдинках на чемпіонаті Європи.

 

Торік моя співрозмовниця брала участь у відбіркових турах на Кубок Європи із дзюдо (одна з найпрестижніших нагород для спортсменів), та вимоги там дуже високі. Наталя туди поки що не потрапила, але здаватися не збирається.

 

- Це ж добре, що є куди рости, - вважає дівчина, - бо якщо все даватиметься легко і без зусиль, то не буде мотивації і розвитку.

 

Усі свої здобутки Наталія присвячує батькам - своїм головним натхненникам. Вони в неї лікарі, але спорт поважають і люблять. Хотіли віддати у секцію і старшу доньку, та чомусь не склалося. Тож Наталя тепер із завзяттям працює і за себе, і за сестру.

 

Спортивний кумир 16-річної Наталії Чистякової - її наставник Сергій Полтавцев. З ним вона пройшла всі найважливіші поєдинки. Завдяки тренеру відвідує спортивні збори в Конче-Заспі, на спортивній базі «Заросляк», що на Івано-Франківщині, в Польщі.

 

- Якби не Сергій Альбертович, - каже юна спортсменка, - не знаю, чи вдавалося б мені брати участь у таких престижних змаганнях. Адже це недешеве задоволення, на поїздки та оргвнески потрібні чималі кошти. Мій тренер, окрім величезної моральної підтримки, знаходить і фінансову, адже спонсора у мене немає, зате пощастило з наставником.