Завантаження ...
banner

13.05. Оновлено. Бути татом. Як виховують дітей відомі ніжинці?

13:01. Оновлено.
Дитина почуває себе захищеною й потрібною, коли в неї є міцна й щаслива родина, стержнем якої є батько. Для когось він подекуди є суворим, вимогливим, скупим на слова, але багатим на вчинки

День батька, батьківство


Дитина почуває себе захищеною й потрібною, коли в неї є міцна й щаслива родина, стержнем якої є батько. Для когось він подекуди є суворим, вимогливим, скупим на слова, але багатим на вчинки. Для інших - навпаки. Під сильною, як кремінь, оболонкою часто ховається добра, ніжна та м'яка душа, що завжди підтримає своє чадо мудрими порадами й надійним плечем. 

Дитина, роблячи свої перші кроки, часто шукає батькову руку, аби не впасти та відчути себе в безпеці. А вже дорослою шукає для себе супутника життя, який буде схожим на тата, або намагається бути гідним прикладом для своїх дітей, як вчив батько. Тата часто не вистачає чи то в минулому, чи то в майбутньому. 
 
Як воно, бути татусями, ми вирішили дізнатися у відомих ніжинців з активною громадською позицією. 


День батька, батьківство


Президент “Спортивного клубу єдиноборств “Спарта”, депутат міської ради Костянтин Смалій. Має 14-річну доньку Тамару та маленького сина Тимофія, якому скоро виповниться 1 рік. 

“Коли дізнався, що буду татом, то плакав, більше від напруги та переживання. Бути батьком для мене - означає бути прикладом у всьому. Загальновідомим є такий факт: який батько - такі й діти, від цього залежатиме, як виховуватиме своїх дітей наступне покоління, як воно створюватиме свою родину. Тато, на мою думку, має бути різностороннім та глибоким, неодмінно - справедливим. Бути чуйним, вірити своїй родині, чути дітей та дружину - що вони думають, хочуть, чому та навіщо так чи інакше чинять в певних обставинах. 
 
Батько мене виховував трохи інакше, ніж я виховую своїх дітей. Він виховував мене “як батько”. Коли я дізнався, що стану татом, читав додаткову літературу, слухав поради психологів та педагогів. До того ж, сам закінчив педагогічний університет, що теж вплинуло на виховання дітей. 
 
Можна сказати, що я суворий батько. Але можу й побалувати своїх чад. Дітей обов'язково потрібно балувати, але й в міру. На те вони й діти. Кого ж нам балувати, як не дітей та своїх батьків, які виростили тебе. 
 
Сподіваюсь, що я є гарним, добрим, чуйним для своїх дітей. Який я батько можуть розповісти тільки діти, чи ж коли вони виростуть, стане це зрозумілим.
 
Кожен тренер хоче, щоб у нього був син, “посейдон”, боєць, спортсмен. Коли народжувалась моя перша дитина, ми не знали напевно хто буде - донька чи син. Але вже мали синю дитячу кімнату, візок, хлопчаковий одяг, іграшки, речі. Були впевнені, що матиму сина.
 
Пригадую, був ранок, о пів на четверту. Приїжджаю до дружини. Дізнався, що народила. Думаю, чудово. Потім кохана сказала, щоб не хвилювався й не ображався, бо на світ з'явилась дівчинка. Це щось так запам'яталось, врізалось у пам'ять. Я тоді засміявся, мені головне - що добре все пройшло. 
 
Ні краплі не жалкую, що першою народилась дівчинка. Донька - це перша помічниця в сім'ї. Зараз же, коли є маленький, це дуже допомагає. Хоч буваю вдома не так часто через свою громадську діяльність, як хотілось би.
 
Особливої різниці, коли можна заводити родину, на мою думку, немає. Проте вважаю, що не потрібно спішити в цьому плані, треба дозріти, вивчитись. Людина має сама відчути, коли готова до батьківства чи материнства. Усе ж бажано заводити сім'ю після 20 років. 
 
Мою родину можу порівняти з теплим вуликом, у якому постійно хтось дзижчить, метушиться, але там тепло й гарно, як вдома.”


День батька, батьківство


Викладач історико-юридичного факультету НДУ імені М. Гоголя, доктор історичних наук Євген Луняк. Має трьох дітей: двох доньок Маргариту й Варвару (15 років та півроку) й сина Тимофія (10 років). 

“У мене троє дітей, яких я дуже люблю. Бути батьком - це велика радість та відповідальність. Мій тато завжди мене підтримував. Я батько добрий, але вимогливий. 
 
Найбільш зворушливі моменти - це народження дітей. Найголовніше в батьківстві - бачити, як твої діти стають самостійними особистостями. Сім'ю варто заводити тоді, коли можна брати на себе відповідальність за життя інших. 
 
Найголовніше - бачити в дітях індивідуальність. Усі вони різні. Треба підтримувати ті здібності, які вони мають від природи, і розвивати їх. Маргарита гарно малює, навчається в Школі мистецтв. Тимофій тягнеться до техніки. Варвара лише народилася, але, думаю, незабаром у неї теж проявляться якісь здібності.
 
Моя родина - як вулик: кожен займається своєю справою для загального блага.” 

День батька, батько


Депутат міської ради Дмитро Тимошик, ІТ-фахівець. Має двох дітей: 4-річну Софійку та 1-річного Олексія. 

"Ми з дружиною довго чекали народження дитини, тому поява на світ Софійки було однією з найнезабутніших подій. Кохана першу дитину народжувала в Чернігові, я поїхав по першому дзвінку й був присутній майже весь час до пологів та під час. Запам’яталось, що від хвилювання в перші хвилини не міг навіть підійти до дитини, не те що взяти на руки.

Бути батьком - надто загальне питання, щоб дати на нього вичерпну відповідь, але загалом відчуття можна передати як відповідальність за долю родини та дітей.

Мене батько виховував в дусі самостійості в прийнятті рішень та дій. Я йому вдячний за це й намагаюсь передати це й своїм дітям. Який я батько - важко говорити. Хочеться вірити,  що добрий та вимогливий, але хай підростуть дітки  - то запитаєте.  🙂

Зворушливих моментів батьківства вистачає кожного дня. Важко передати, як радіє син, коли бачить тата, чи донечка кидається на шию, коли приходиш з роботи. Це дуже надихає.

Як тільки зрозумієш, що твоя половинка — це та людина, із якою можна прожити все життя, то не треба тягнути. Один мій друг казав - що б не мало статися в житті, краще хай воно станеться раніше.

Найголовніше в батьківстві, на мою думку, - мабуть, любов та терпіння. Однак це знову ж таки питання, на яке однозначно не даси відповідь."

 
День батька, батьки


Депутат міської ради, викладач Ніжинського професійно-аграрного ліцею, майстер виробничого навчання Олександр Ющенко. Має двох доньок: Юлію (24 роки) та Ольгу (21 рік). 

"Коли народилася перша донька, я був поруч - у травматологічному відділенні з пошкодженою рукою. А коли на світ з'явилася друга доня - я стрибав під вікнами, коли з вікна родзалу повідомили про те, що народилася дівчинка.

Бути батьком для мене означає бути другом та порадником своїм дітям. Більше уваги моєму вихованню приділяла мама. Своїх дітей я дуже люблю. Наші стосунки побудовані на довірі та взаємоповазі.

Який я батько сказати та дати оцінку собі не можу. Це питання до доньок. А взагалі, намагаюсь віддати їм якнайбільше в цьому житті, тому що - хто, як не батьки. Найзворушливішим моментом було саме народження дітей. А також часто згадую часи, коли я втомлений приходив з роботи, а мене зустрічають мої маленькі обіймами та поцілунками: "Що купив?".

Заводити сім'ю доцільно, коли поруч буде твоя рідна людина, у якій ти будеш впевнений, як в собі. Найголовніше - довіра й розуміння в родині. Свою сім'ю можу порівняти з маленькою фабрикою піротехнічних засобів - часом це неконтрольваний процес."


День батька, батьки


Секретар міської ради Валерій Салогуб. Має трьох дітей: 25-річного Яна, 22-річну доньку Ярославу та 5-річного Володимира. 


День батька, батьківство


"Маю трьох дітей. Ян уже одружений, військовий лікар, лейтенант Збройних Сил України. Донечка Ярослава навчається в магістратурі. Володимиру ще лише 5 років.

Моменти, коли чоловік стає батьком, - не забуваються. Як і народження Ясі й Вови. Мені було в той час 20 років, студентська сім’я, кімната в гуртожитку. У пологовий тоді відвідувачів не пускали. Тому про народження синочка дізнався від його бабусі, яка подзвонила у відділення. Що відчув? Особливе піднесення, до сліз, і почуття відповідальності, відчуття, що почалося доросле життя.

Народження донечки викликало особливі почуття. Дочки всі завжди таткові доці. А от найменшого сина після народження першим взяв на руки, бо був присутнім у пологовому залі… Народження дитини - це щастя! Дітей з днем народження намагаюсь вітати саме в час народження, усі три пам’ятаю до хвилини.

Для мене бути батьком - означає радіти успіхам своїх дітей! А для цього - взяти відповідальність за їх здоров’я,  виховання, сприяння в реалізації їх планів. При цьому не треба заважати обирати свій шлях. Поради? Так. Допомога? Так. Але ні в якому разі не нав’язувати свою думку. 


День батька, батько

Зі старшим сином Яном на його весіллі місяць тому

Я дуже поважаю й люблю своїх батьків. На жаль, їх давно немає з нами… Часто хочеться почути пораду, просто розрадитися. Я це говорю до того, що навіть у такому віці є потреба в слові батька. Щодо виховання татом, то скажу, що всі ми десь виховуємо своїх дітей так, як виховували нас. Я вдячний батьку за те, що бачив у мені особистість, розумів і не був надто суворим. 
 

Який я батько можуть сказати лише діти. Мені здається, що я дещо ліберальний. Зворушливих моментів батьківства багато. І не обов’язково, щоб це була якась знаменна подія. Інколи звичайний буденний момент може запам’ятатися на все життя. Але найзворушливіше мабуть, коли вперше береш сина, доню на руки, такий маленький теплий комочок, який потребує доброти й піклування. Ти говориш із ним, і здається, що він розуміє, слухає…

Заводити сім'ю доцільно, коли є усвідомлення почуття відповідальності, готовності піклуватися про рідних як про самого себе, навіть більше, ніж про себе.

Із чим можна порівняти мою сім'ю? Перше, що спадає на думку, - це пташине гніздо. Діти народжуються, ростуть, стають на крило, вилітають, і залишається потім радіти їх злетам…. Але так хочеться, щоб частіше прилітали до батьків… Хай береже їх Господь!"
 

День батька, батько

 P.S. Інформація оновлюватиметься. 

  Юлія Солдатенко
Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: