Цьогоріч Ніжинські школи випускають 35 медалістів, серед яких 28 золотих медалей, решта – срібні.
Раніше ми писали: Випускники-медалісти ніжинських шкіл – знай наших! (Фото).
Дівчинка з Ніжина, Лавренко Софія, яка отримала золоту медаль, закінчивши гімназію №3 розповіла журналістам MYNIZHYN.com про свої життєві пплани, ким хоче стати та які цілі для себе ставить. Ти отримуєш атестат про середню освіту і «золото» від своєї гімназії, з чим ми тебе і вітаємо!
- Куди плануєш вступати, ким хочеш стати?
- Дуже дякую за привітання! Щодо вступу я поки не поширююся, але стовідсотково лишаюся в Україні і йтиму, обраним ще в сьомому класі, шляхом. Тобто на хімічну спеціальність.
- Які цілі ставиш для себе, що вважаєш найважливіщим зараз? Чи є у тебе своє правило по якому ти живеш?
- Моїми цілями зараз є успішне складання НМТ і вступ. Отже, основними завданнями лишаються самовдосконалення та навчання. Що ж стосується правила, то життєвим кредо є відомий вислів Аннейя Луційя Сеннеки : "Per aspera ad astra" (крізь терна до зірок).
- А який епізод чи події зі шкільного життя запам’яталися тобі найбільше?
- Сказати, які події залишились в пам’яті найбільше мені дуже важко, бо для мене школа не була нудною, я була дуже активною, увесь час десь брала участь, допомагала... Тому на це запитання відповісти зараз складно, але пам'ятаю момент з дев'ятого класу, коли ми з подругами увійшли до складу шкільного менеджменту та мали готувати свято Нового року для учнів молодших класів. Нам випали досить цікаві ролі. Зокрема я грала пірата. Ці перевтілення за кулісами, атмосфера, настрій словами передати просто не можливо! І тут найсмішнішим був епізод, коли я забулася слова і почала імпровізувати... Але діти лишилася задоволені, а вся наша команда жартома ще довго згадувала цей смішний момент!
- Коли ти кращий, ти постійно повинен тримати той рівень, на якому знаходишся і не маєш права його занижувати. Чи не важко тобі було бути кращою?
- Можу сказати, що десь частково було важкувато бути кращою, адже це участь в різних конкурсах, олімпіадах, постійна підготовка до них, уроки, репетитори, так, це все складно. Але можу зазначити, що треба вміти розподіляти час і комбінувати навчання, хобі та особисте життя. І я навчилася цьому з допомогою своїх батьків, вони радили, підказували, як зробити краще, як поєднати і навчання і свій вільний час.
- Психологи говорять, що думки матеріальні і потрібно створювати (малювати) свою карту мрії. Чи є в тебе така? Приміром, ким ти бачиш себе через 5 років?
- Як такої карти ще не маю, принаймні, до вступу і не матиму точно. Але я більш ніж певна, що через п'ять років ще буду студенткою. Безумовно, успішною. Вірогідно, що працюватиму за спеціальністю, яку обрала. Але ці мрії поки лишаються лише мріями, бо для цього треба багато попрацювати над собою, навчитися чомусь новому, тобто пройти певний шлях в житті для досягнення своєї мети.
- Що побажаєш своїм однокласникам та вчителям, кому б хотілося подякувати і за що саме?
- Мені справді є кому подякувати! І надзвичайно велике "спасибі" кажу першій вчительці - Майоровій Надії Миколаївні, що навчила мене вчитися, вклала часточку себе в мене та в більшість моїх однокласників. Подяку висловлюю найкращому вчителю хімії - Клочковій Ользі Анатоліївні, бо саме завдяки їй я обрала цей шлях і не сходила з нього впродовж стількох років. Вона стала для мене більше, ніж просто вчителем...
І також я вдячна Федюрко Вірі Григорівні. Ця чудова жінка допомогла мені стати впевненішою, вдосконалити мову та ще сильніше полюбити рідну літературу. Також спасибі адміністрації та всьому вчительському колективу гімназії, де я навчалася всі одинадцять років. А найбільше "дякую" кажу любим батькам, котрі завжди були поруч, підтримували мене і вірили в успіх своєї доньки. Я вас люблю!
Усім однокласникам бажаю успіхів та легкої вдачі, простого щастя, хай як хто його бачить, а головне - миру у нашій вільній Україні!
Фото з архіву Софії Лавренко
