Погляди - Мубаріз Асланов

Сьогодні виповнюється 34 роки з дня одного з масових вбивств, скоєних колишнім СРСР в одній з його країн-членів. У ніч з 19 на 20 січня 1990 року в ряді міст Азербайджану, особливо в столиці Баку, послані за наказом Москви частини радянської армії вчинили криваві розправи над мирним населенням. "Причиною" став протест азербайджанців проти несправедливої позиції Москви щодо незаконних домагань вірмен на Карабах. Ця подія увійшла в історію як "Кривавий січень", черговий кривавий і ганебний акт Кремля.

Сьогодні Азербайджан, який протягом 70 років у статусі союзної республіки перебував у складі Радянського Союзу, святкує свій власний День Перемоги.

Після розпаду імперії під назвою Радянський Союз карабаський конфлікт був найгарячішою точкою на пострадянському просторі протягом багатьох років. У 2020 році він завершився звільненням територій Азербайджану від окупації. Це підтвердила і Вірменія, підписавши угоду восени 2020-го угоду, що завершила 44-денну другу карабаську війну.

Те, що сталося рік тому наприкінці лютого й початку березня в столиці України Києві та його околицях, нагадало мені те, що я бачив 30 років тому на своїй батьківщині в Азербайджані - в Карабасі, де я виріс. Російська армія, вторгнувшись до України, намагалася захопити Київ - одне з найспокійніших, сучасних туристичних міст світу, середньовічними методами знищувала Ірпінь, Бучу та Гостомель - тихі та затишні міста передмістя української столиці, а також Харків, Чернігів, Маріуполь…