погляд
1 Червня 2021
795
Ятки без продавця у Європі звична річ. Чи з'являться колись у нас? Питання не торгово-економічних змін, а скоріше ментальних.
Ятки без продавця у Європі звична річ. Чи з'являться колись у нас? Питання не торгово-економічних змін, а скоріше ментальних.
64-річна Тамара Миколаївна з Ніжина декілька разів на тиждень приторговує на місцевому ринку. На прилавку у баби Томи, як кличуть жінку постійні покупці, традиційні, як то кажуть, дари весняних грядок – зелень, редиска, саджанці квітів, ще консервація та соління. Щоб виручити копійку за виплекане власною працею бабуся прокидається удосвіта, лаштує пакунки і поспішає на переповнену ранкову маршрутку, котра прямує прямісінько на базар. Якщо не встигне – доведеться добиратися з пересадками, або ж нести власний нелегкий товар декілька зупинок пішки. До того ж треба постаратися зайняти хороше місце на ринку!А от родина Леманн з невеликого німецького селища Лахендорф, що в Нижній Саксонії про всі ці клопоти може тільки здогадуватися, адже власний товар, так само дбайливо вирощений на присадибній ділянці, вони просто залишають біля свого ж двору.
Там вже не один рік облаштований прилавок за який жодного разу не ставав продавець! У Європі така торгівля давно не дивина. Це добра звичка якій ніхто не дивується, а навпаки радіє її зручності.
Особливо популярні подібні ятки без продавців серед фермерів, які таким чином не лише рекламують свій товар, а й економлять час та гроші. Про крадіжки, або нечесних покупців навіть не йдеться, єдине, що потрібно мати – дрібні гроші на випадок, якщо у спеціальній баночці чи скринці не знайдеться решти.
Леманни зазвичай торгують овочами. Рідше виставляють на продаж мед, варення та квіти. До вечора зазвичай хтось щось та й купить – на прилавку з’являться гроші за чарівний букет, або кабачок. А якщо й не купить, то принаймні переоблік проводити не доведеться, адже нічого з товару не зникне, хоча він і лежав цілісінький день без нагляду.
Про такі диво-крамнички, що працюють на довірі та чесності замість пильності, баба Тома тільки мріє, хоча й ніяк не може повірити, що десь у світі вони все-таки існують…
