«Партнер проєкту - «Чернігівська броварня AB InBev Efes Ukraine»
Точно відомо, що питейні заклади розташовувались у самому серці Чернігова у XVІІ-XVІІІ ст. (імовірно, були там ще раніше, у князівські часи XІ-XІІІ ст. на території Дитинця). Після отримання Черніговом Магдебурзького права (1623 р.) пивоваріння почало активно ширитись Чернігівщиною.
Чернігівські шинки Гетьманщини
У добу Гетьманщини пиво продавали та пили, як правило, в шинках, де також можна було купити улюблений напій. Від звичайних хат шинок відрізнявся формою – подовженою за рахунок довгої світлиці, заставленої столами. Замість печі всередині стояв прилавок. За ним на полицях – великі пляшки (сулії), куманці (графини), посуд. Шинки часто стояли біля перехрестя, перевозів або навіть просто посеред степу. Там можна було замовити хліб, каші, галушки, квасолю, горох, часник, цибулю, свіжі або солоні огірки. Готували навіть борщ і капусняк. Найпопулярнішими ж напоями були, звісно, пиво і горілка.
Кожен трактир повинен мати вивіску
Бажаючі відкрити трактир адресували своє прохання до міської думи, що видавала свідоцтво на рік, яке потім потрібно було його поновлювати. Власники трактирів мусили наглядати за порядком у закладах та зобов’язувалися наймати тільки «благонадійних» осіб. До речі, в ресторанах, трактирах, пивних та інших питейних закладах прислуга жіночої статті до роботи не допускалась.
Стрімке поширення шинків і трактирів
З розвитком міста виникала потреба розширювати і сферу обслуговування населення. У 1887 р. відкрили два трактири на території історичного району Лісковиця (знаходились неподалік сучасної середньої школи № 4), 1890-го з’явилась трактирна на території історичного району міста Ковалівка (знаходилась неподалік колишнього «Мегацентру», зараз «Цуму»), 1896-го – був відкритий трактир на Олександрівській площі (зараз територія сучасного Центрального ринку), хоча подібні заклади в цих районах були заборонені. На середину ХІХ ст. в місті вже було 6 трактирних закладів, 8 заїжджих дворів і аж 32 «питейных дома».
А вже на початку ХХ ст. в Чернігові діяло загалом 40 ресторанів, пивних, їдалень, трактирів, паштетних, кав’ярень, харчевень.
Пожвавлення пивної торгівлі у XX ст.
На межі ХІХ-ХХ ст. швидко розвивається виробництво пива –традиційного напою чернігівців, який раніше виготовляли напівкустарним способом. Продукцію місцевих пивних заводів реалізовували зазвичай у спеціалізованих закладах – трактирах, шинках, пивних, ресторанах. Цікаво, що закони забороняли продавати спиртні напої уже не зовсім тверезим клієнтам, а солдат також взагалі не пускали у трактири.
Більярд та музика у закладах трактирного типу
Існували в цей час і так звані «пивнушки», які були віддалені від центру міста. Ці заклади в залежності від локації поділялись на «західні» та «східні». Такі «пивнушки» мали чисті, охайні приміщення та привітних господинь. Єдине, що викликало обурення господарів цих закладів, – бажання відвідувачів пронести непомітно до закладу пляшку горілки. На початку ХХ ст. у трактирах дозволялось встановлювати більярд та грамофон, але грати на гроші в більярд та слухати духовну музику за допомогою грамофону заборонялось.
Найкраще пиво – з доставкою додому
Найкраще місцеве пиво подавали в елітних ресторанах Лагутіна, Виноградова, Коновицького, Родіна. А серед пивних магазинів найпопулярнішими були крамниці Вондрака і Шефлера. Реклама обіцяла негайну безкоштовну доставку додому. Пиво в межах міста доставляли безкоштовно, а в інші міста і регіони – залізницею та пароплавом. Щодо цін, то вони коливались переважно в межах 6-10 коп. за пляшку.
Продаж пива у ресторанах
На поч. XX ст. у місті діяли 6 ресторанів: Ф. Лагутіна, Д. Виноградова, «Волга» і «Харбин» А. Коновицького; трактири С. Давидовича, «Палестина» П. Тимошишиної, «Русский трактир» М. Родіна, пивні – Вондрака, Шефлера та ін. У цей період в Чернігові діяло 20 готелів, при яких також працювали ресторани. Найбільш відомими і знаними з них були: «Царьград», «Гранд-Отель», «Александровская», «Юг». Останнім був збудований готель «Москва» Михайла Микитовича Бодаєва (на розі Шосейної і Єлецької вулиць; нині – Інститут історії, етнології та правознавства ім. О. Лазаревського). Під час Першої світової війни пивоваріння в російській імперії було заборонено, а ціни на напій у цей час збільшились у 20 (!) разів.
