У четвер, 3 червня депутати ніжинської міської ради планували обговорювати питання освітніх коштів, а точніше їх економії.
У четвер, 3 червня депутати ніжинської міської ради планували обговорювати питання освітніх коштів, а точніше їх економії.
Одним із способів економії запропоновано реорганізацію середньої школи №4 І-ІІ ступенів (тобто 9-класної) на початкову. Це пропозиція міського відділу освіти. Батьки учнів, що навчаються у школі, категорично проти закриття, і більшість мешканців навколишнього району теж. Хто ж правий?
Обґрунтовують спеціалісти відділу її наступним чином:
1) тим, що на одного учня у малокомплектних школах витрачається більше коштів, ніж у великих (15-й, 10-й та інших).
Давайте розглянемо пропозицію відділу освіти. Школа №4 займає два корпуси: менший – там навчаються 1-4 класи, і більший – там навчаються 5-9 класи. Пропозиція відділу освіти полягає у тому, щоб закрити менший корпус (законсервувати – так вони це називають), а учнів початкових класів перевести до більшого. Отже, залишиться на фінансуванні міської ради корпус, приблизно у два рази більший за закритий, а кількість учнів у ньому зменшиться орієнтовно на 20%. Не треба бути математиком, щоб порахувати, що витрати на одного учня школи №4 у такому разі не зменшаться, а навпаки – виростуть, і суттєво (орієнтовно на 1/3).
Додаймо до цього той факт, що більшість шкіл Ніжина опалюються централізовано, і вартість обігріву квадратного метра в них значно більша, ніж у школах, які опалюються автономно. Шкіл з автономним опаленням у нас, здається, тільки дві - №14 і №4. Отже, вартість комунальних послуг у перерахунку на одного учня у школі менша. Таку школу, навпаки, розвивати треба!
2) відділ освіти заявив, що вивчив демографічну ситуацію в місті і прийшов до висновку, що кількість учнів у молодших класах буде зменшуватися з року в рік, і тому школи слід поступово закривати.
Припустимо, це так. Але звернемось до конкретної школи №4. Шість років тому її очолив молодий директор Олег Манойленко. За його словами, тоді у цій школі навчалось 97 учнів. У минулому навчальному році у школі навчалось уже 126 учнів. Нехай відділ освіти пояснить, чому в умовах демографічного падіння у школі спостерігається збільшення кількості учнів. А також пояснить, чому закривають саме ту школу, яка зростає.
Нарешті, додаймо до цього відомий уже факт, що школа обслуговує доволі значний район міста, з якого незручно добиратися до центру міста і великих шкіл. Далеко не кожна сім’я звідси зможе везти дитину автомобілем до школи кожного робочого дня зранку на 8.30 (врахуйте і низьку якість місцевих доріг). Автобусного сполучення явно недостатньо: маршрутка №5 один раз на годину їздить з Козачої, до того ж нерідко з перебоями.
Тепер підсумуємо. Відділ освіти запропонував заощадити мізерію коштів (бо на утримання початкової школи №4 все одно буде витрачатися 2/3 від теперішнього її бюджету), закрити школу, яка зростає, і ускладнити життя сім’ям з дітьми, які проживають в районі Бабичівки і частково Фрунзівки. Нехай наші депутати добре подумають, чи варта шкурка вичинки у даному випадку.
Чи не здається нашим народним обранцям Ніжина, що до проблеми економії і раціонального витрачання освітніх коштів варто було б підійти розумніше, і з більшою повагою до своїх виборців?
Наприклад, оприлюднити список шкіл Ніжина з розрахунком, скільки витрат на одного учня припадає на кожну з них. Щоб усім мешканцям міста стало ясно, що наприклад, на одного учня школи № 20 за навчальний рік витрачено 10 тис. на комунальні послуги, 20 тис. на ремонт і 15 тис. на зарплату персоналу. А наприклад на одного учня у школі № 22 витрачено 12 тис. на комунальні послуги, але зате жодної гривні на ремонт і 5 тис. на зарплату персоналу. Тільки така публічність внесе ясність.
Але ще мало правильно оцінити ситуацію. Треба також оцінити перспективу розвитку і придумати прийнятний для всіх шлях виходу. Чому б, наприклад, для шкіл з більшою за середню вартість навчання одного учня не установити певний норматив набору до першого класу. Не набрали 12 учнів до першого класу – не маєте класу. Якщо ж наступного року набрали 20 – нехай навчаються. А якщо знову не набрали – тоді вже поставити питання про реорганізацію. Такий шлях, хоча був би і довший, але значно менш для батьків дошкульний і для всіх зрозумілий.
А інакше нагадаю, що вирішення питання реорганізації однієї з 16-ти шкіл міста далеко не вирішить проблему раціонального використання освітніх коштів. Так чи інакше треба говорити про всі школи міста, в яких наповнення класів менше середнього. То чи не краще спочатку розв’язати питання з розділенням та розміщенням у місті ліцеїв і гімназій, а потім уже, зваживши всі аспекти і пропозиції, приймати продуманий план реорганізації всієї міської середньої освіти І-ІІ ступенів.
