Як відомо, мінімальна заробітна плата в Україні зараз складає 8,6 тис. грн.
Фахівці зазначають, що це – найменша мінзарплата серед усіх європейських країн: приміром, навіть у Молдові вона вище майже вдвічі, а в Албанії – втричі (в Естонії – у понад 5 разів, у Литві – майже в 7).
Також вказують, що середня зарплата в Україні, за останніми даними Держстату, дорівнює 30,3 тис. грн. – тобто мінімальна зарплата знаходиться на рівні близько 28,4% від середньої, хоча ще торік цей показник був у нас десь приблизно 33%.
А для порівняння: згідно з даними Євростату за 2024 рік (це наразі найсвіжіші цифри) – в країнах ЄС співвідношення між мінімальною зарплатою та медіанною (щодо якої менше й більше – в рівної кількості громадян) коливалося від 44% (в Естонії) до 69% (у Португалії).
Так от, однією з причин такого становища є те, що розмір мінімальної зарплати – як, між іншим, і неоподатковуваного мінімуму чи навіть прожиткового мінімуму – змушують у нас принагідно виконувати функцію одиниці виміру.
Подивимось, приміром, на дивовижний і чудернацький підпункт 291.4 Податкового кодексу України, за яким межі річного доходу в платників єдиного податку, які бажають і надалі залишатися у своїй групі, складають для першої, другої й третьої груп відповідно 167; 834 і 1167 мінімальних зарплат на початок податкового року.
Звідки така дивна точність? А просто спочатку домовилися щодо абсолютних сум не в мінзарплатах, а в гривнях, після чого поділили на мінзарплату початку відповідного року – й так отримали всю цю точність, доки знову її не змінять.
Тобто не "дозволені суми – залежно від розміру мінімальної заробітної плати", а навпаки – встановили всі три коефіцієнти під те, до чого й без неї, шановної мінімальної, домовилися, й [на деякий час] "увіковічнили" їх.
Відповідно – приймаючи рішення щодо підвищення мінзарплати, тепер завжди замислюються: а чи не надто тоді зросте границя для "єдиноподатників".
До того ж, якщо єдиний податок для першої групи пов’язаний з "працездатним" прожитковим мінімумом, то для другої – вже з мінзарплатою (встановлює місцева влада на рівні до 20 відсотків її поточного розміру);
залежать від неї і військовий збір для першої, другої й четвертої груп (10 відсотків мінзарплати на 1 січня),
а також мінімальний єдиний соціальний внесок взагалі для всіх фізичних платників (22 відсотки від поточної мінзарплати).
Впливає розмір мінзарплати й на штрафи за порушення трудового законодавства, а також, безумовно, на лікарняні й декретні, але це останнє – хоча б соціальне.
Взагалі ж використання показнику мінзарплати як одиниці виміру не дає пам’ятати його первинну функцію – соціальний захист.
