Кожен рік 29 січня Україна відзначає чергову річницю трагічних подій – бою під Крутами в 1918 р. Особливо багато людей приїхало до Меморіалу Героїв Крут на 100-річчя бою в 2018 р. Бойові дії розпочалися між військами більшовиків, що рухались зі сходу на Київ вздовж залізниці, і військами Української Народної Республіки, яка тільки зародилась.
Червоні частини захопили станцію Лозова, потім Чугуїв на Слобожанщині ще в кінці 1917 р. Вони просувались на Бахмач, де зустрілися з іншими частинами, які підійшли з північного сходу. «В Бахмачі об’єднались всі більшовицькі сили, щоб повести наступ на Київ» (книга «Героїка трагедії Крут»).
Аверкій Гончаренко, один із командирів боїв у Бахмачі і Крутах, пише у спогадах: «Найкоротшою дорогою до Києва з півночі йдуть залізниці Гомель-Бахмач і Харків-Ворожба-Бахмач. На оборону цього надзвичайно важливого вузла було вислано 1-у Юнацьку Військову школу» (там же, стор.99).
Журналіст історик Світлана Чорна пише: «24-27 січня розгорнулись запеклі бої за станцію Бахмач, 29 січня – бій за станцію Крути, що став символом спротиву російській окупації» («Голос України» 12.08.2021р.)
У брошурі «Бахмач, Крути – герої не забуті!» сказано «З нашої історичної пам’яті викреслили воїнів Північно-Чернігівського фронту, насамперед героїв оборони Бахмача. Саме бої за Бахмач – 25-26-27 січня 1918 р. – передували знаменитому бою під Крутами. І бої за Бахмач були масштабнішими, кровопролитнішими та стратегічнішими з військової точки зору. Саме Бахмач за 4 доби затримав основні групи московського агресора. Усі вцілілі оборонці Бахмача відступили під Крути, де дали бій Московії ще раз – разом зі славним Студентським Куренем.
Збройна кампанія 25-29 січня 1918 р. у Бахмачі та Крутах – НЕРОЗРИВНА. Без Бахмача – не було би Крут. А самі герої Бахмача стали героями Крут. Саме тому Комбатантські об’єднання Армії УНР на еміграції популяризували єдину дату і єдине гасло: «Слава героям Бахмача і Крут!»
У боях за Бахмач загинуло більше 120 українських воїнів.
Бій під Крутами затьмарив у свідомості багатьох людей бої за Бахмач, які тривали 4 доби. Це були по суті дві рівнозначні битви, тільки під Бахмачем вони почалася раніше і продовжувалась значно довше. Частини армії УНР перегрупувались і були змушені відступити в напрямку Києва, зупинившись на станції Крути. Тут відбувся бій 29 січня, що став легендарним, між червоними частинами Муравйова і військами УНР, до складу яких входили крім досвідчених вояків, молоді студенти і гімназисти з Києва.
Втрати українців вбитими і пораненими були більше сотні. Частину молодих загиблих вже в березні привезли в Київ. 19 березня їх поховали на Аскольдовій могилі. А частина молодих вояків, що прибули на станцію Крути і залишились живими, згодом потрапили в еміграцію.
«На початку 1920-х років студентство започаткувало всенародний культ Героїв Крут» (брошура «Крути», стор. 6). Це розпочалося серед емігрантів, ініціатором став, очевидно, Осип Зінкевич (1925-2017 р.), голова видавництва «Смолоскип». Про бої за Бахмач практично не згадується. А гасло Комбатантських об’єднань армії УНР не було взято до уваги. Історики Чернігівщині згадують бої в Бахмачі, але якось побіжно, мимохідь.
Битви за Бахмач і Крути нерозривні. Вони повинні такими залишатися і у нашій свідомості.
2018 рік, сторіччя битви під Крутами. Ліворуч - артист Богдан Бенюк.
