Ідея створення учбового закладу належала греку Степану Бубі (Стефанос Бубас), бургомістру грецького магістрату. Поява такої ідеї обумовлена великим культурним підйомом, яким був охоплений увесь грецький світ ще з останніх десятиліть XVIII ст. 1770-1820 рр. увійшли в історію новогрецької культури як епоха Просвітництва.
В основних положеннях Статуту грецького училища було визначено наступне:
1). Своя будівля «с приличным для помещения учеников и учителей покоями, службами и библиотекой»; 2). Основний предмет – грецька мова, плюс російська та німецька мова, як «язык коммерческий и нужнейший по торговым отношениям нашим с Саксонией, Германией и другими местами европейскими»; 3). Безкоштовне навчання тільки для дітей з грецьких родин, для решти навчання платне. 4). Попечительство доручається товариству «по выбору одному из почтеннейших членов нашего сословия, заслужившему в обществе доверие нравственностью, твердостью и другими изящными качествами»; 5). Фінансування учбового закладу за рахунок внесків членів грецького товариства.
С. Буба запропонував зібрати 50 тис. крб., 10 тис. обіцяв добавити з власних коштів. Відсотків річних з цієї суми, покладеної у банк та щорічний збір з кожного члена грецької громади у розмірі 20% від прибутку на його думку повинно було вистачити на оплату праці вчителів, купівлю підручників. Не одразу торговий народ погодився потрясти своїми гаманцями. Бургомістр звернувся до греків з полум’яною промовою: «Почтенное сословие! Именем детей и потомков ваших взываю содействовать сему благому делу… Греки! Явите себя достойными сего имени и потомство будет благословлять память нашу!
Тільки після трьох засідань грецького товариства його члени виявили готовність надати фінансову допомогу для створення нового учбового заклади, але без обов'язкового 20% збору. Попечителями були обрані Степан Буба, Христофор Боній (заступник бургомістра), Дмитро Буров (один з ратманів – виборна особа міського магістрату), Георгій Кроміда, Іван Кліца та Іван Спірідонов.
3(15) листопада 1811 р. імператор Олександр І підписав указ про заснування в Ніжині грецького училища. «… В ознаменование благоволения моего к ревностному подвигу упомянутого общества …наименовать училище Александровским». Офіційне відкриття Олександрівського училища відбулось 30 січня (11 лютого) 1817 р. На заході були присутні малоросійський генерал-губернатор Я.І. Лобанов-Ростовський, директор училищ Чернігівської губернії М.Є. Марков, архимандрит ніжинського чоловічого Благовіщенського монастиря В.Черняєв. Директором училища було обрано одного з заможних та авторитетних греків – І. Спірідонова, його заступником і помічником обрано І. Вафу.
У 1816 р. в Ніжині проживало 838 греків. На час відкриття училища було зараховано 36 учнів. За роки існування училища смінилось багато вчителів. По рівню освіченості та тривалості перебування на посаді вчителя древньогрецької мови можна згадати Христофора Ієрописа (викладав з 1821 до 1841 р.). Освіту отрамав в одному з найкращих грецьких національних учбових закладів того часу – Філологічній гімназії Смирни. Високоосвіченою людиною був І. Вафа (обирався директором училища у 1921, 1826 та 1829 рр.) – прослухав курс лекцій у Московському університеті, «усовершенствовался в коммерческих науках, эллиногреческом и немецком языках» у Лепцізі.
Училище мало власну багатющу бібліотеку у 708 томів (385 назв книг).
211 книг подарував С. Буба, 375 томів поступило згідно заповіту померлого грека Василя Антоновича. Решта – закуплені підручники. До так званої «фундаментальної» частини бібліотеки відносились філософські твори Платона (венеціанське видання 1513 та 1517 рр.), медичні праці Галена (1514 р.), поеми Гомера (1541 р.), трагедії Софокла (1548 р.), твори Сінесія – єпископа Киринейського «Духовные подвиги Лоренцо Скупони» (паризьке видання 1512 р.), комедыъ Аристофана (базельське видання 1547 р.), твір Стефана Візантійського «О городах и народах» (1568 р.).
Щодо кількості учнів, то можна відмітити зростання їх загального числа і в той же час суттєве зменьшення учнів-греків 1825 – 46 учнів, з них греків – 34; 1841 – 53 учня, з них греків – 20; 1852 – 85 учнів, з них греків – 18. Дивлячись на такий стан справ, у 1868 р. грецька мова була виключена з учбової програми. Для тих же, хто бажав її вивчати, окремо займався псаломщик грецькиї церков Ніжина Олександр Флоров.
У 1872 р. грецький магістрат припинив своє їснування.
Училище повністю перешло під контроль місцевої та губернської влади. Ціла кримінальна історія відбуласть тоді, коли у місті виникла ідея перетворити його в жіноче училище. Проти цього активно виступив гласний Ніжинської міської думи грек Гавриїл Спіліотті. Він розцінив дії міської думи як посягання на грецькі привілеї: «Училище сие содержится на счета процента особого капитала, образовавшегося из жертв на самый сей предмет по духовным завещаниям, нежинскими греками произведенных, если же допустить на счет сего источника содержание иного уже учебного заведения, то надобно поправить волю жертводателей». Училище залишилось чоловічим. Органи громадського управління Ніжина, зокрема, міська дума, таки довела своє право утримувами училище, як і раніше, на відсотки від грецького капіталу. У 1904 р. в училищі було 227 учніх, із них тільки 3 греки.
У листопаді 1919 р. училище було закрито. А з часом в будівлі грецького Олександрівського училища розмістилась радянська школа.
