Останніми місяцями займаюся дослідженням того, про що не пишуть в книжках, не висвітлюється на люди. Ба більше, не навчають у хореографічних закладах.
Останніми місяцями займаюся дослідженням того, про що не пишуть в книжках, не висвітлюється на люди. Ба більше, не навчають у хореографічних закладах.
Ми звикли бачити наше минуле під тим кутом, під яким було "дозволено". Воно усіяне мітами та "покручами", доприкладу: шаровари на козаках, горілка й сало, а ще "Ой на горі два дубки" та бідний нещасний, знедолений люд який не мав ні культури (як в грецьких Атенах), ні того розкішного мистецтва Італії, а ні тобі французької витончености. Самі лише кріпаки, корови і голий степ, а і гуцуляки з волиняками. Де з одного боку Поляки утискають, а з іншого гнуть додолу Московити...
Але коли починаєш вивчати ці питання, зазирати до історичних джерел. Незалежних джерел. То виявляється не такі вже ми й бідні, й культура і мистецтво панувало та славний люд жив на сих теренах. І навчальні заклади Європейського рівня, й високе мистецтво, люди сповнені лицарської чести та освічености, етикету та ґречности.
Попереду великий обсяг роботи, але він приємний...
P.s. ділюся історичними зразками України з якими працюю, вам для мотивації та натхнення
Зі сторінки автора
