100 років – це значний ювілей. Саме стільки часу минуло з того моменту, як 1 лютого 1922 р. розпочала діяльність Ніжинська науково-дослідна кафедра історії культури та мови.
100 років – це значний ювілей. Саме стільки часу минуло з того моменту, як 1 лютого 1922 р. розпочала діяльність Ніжинська науково-дослідна кафедра історії культури та мови.
Сторіччя акумулювалися наукові напрацювання у стінах закладів Ніжинської вищої школи – від гімназії вищих наук на ХІХ ст. до історико-філологічного інституту, що існував протягом останньої третини ХІХ – першої чверті ХХ ст. У стінах ніжинського вищу на початку 1920-х рр. зібралася ціла плеяда знаних істориків-русистів, філологів, антикознавців, активно почали досліджуватися питання з історії українських земель – окремо від загальноімперської історії, імена М.М. Бережкова, О.Г. Грузинського, Г.А. Максимовича, В.І. Рєзанова, О.О. Покровського, І.І. Семенова, І.Г. Турцевича й інших були гарно знаними в дослідницьких колах свого часу. До часу й поспіла здібна молодь – якраз закінчували чи щойно закінчили навчання такі знані в майбутньому науковців, як М.Н. Петровський, А.Г. Єршов, В.С. Євфимовський, В.В. Дубровський, К.Т. Штеппа, І.Г. Спаський, П.В. Одарченко. Й існування згаданої кафедри, де діяла аспірантура, дало можливість їм усім заявити про себе, розпочати свій власний шлях у науці та викладацькій діяльності.
Згідно з освітньою реформою в радянській Україні 1921 р., викладачі вищих навчальних закладів були позбавлені можливості здійснювати наукові дослідження. Радянська влада прагнула повністю підпорядкувати собі й цю сферу життя суспільства. У структурі Народного комісаріату освіти було створено мережу науково-дослідних установ, – так було набагато простіше контролювати вчених, керувати їхньою діяльністю, не допускати розробки «непотрібних» тем, слідкувати за «правильністю» методологічних засад їхніх студій. Одна з таких установ – науково-дослідна кафедра в Ніжині. Тут були представлені мовознавчі (українські й російські), літературознавчі (з української й світової літератури), історико-культурологічні (з української історії, античної історії та культури, медієвістики) й психолого-педагогічні (з рефлексології й педології) студії.
Співробітники кафедри, крім суто наукової роботи, брали активну участь у навколо науковому житті. Помітним був внесок наукових співробітників і аспірантів у розбудову архівної, бібліотечної, музейної справи в Ніжині й найближчій окрузі. Винятковим був їх внесок у розвиток краєзнавства на Ніжинщині. Вели громадську й популяризаторську робот
Здавалося б – усього 8 років існування кафедри (ліквідували кафедру разом із усією мережею таких закладів восени 1930 р.), але досягнення були суттєвими: започаткували й видавали науковий щорічник, обладнали й налагодили роботу кількох спеціалізованих навчально-наукових кабінетів, зокрема, рефлексологічної лабораторії; створені при кафедрі фахові комісії, надавали методичну допомогу вчителям, сприяли реалізації певних державних програм, зосібна, Термінологічна комісія мала на меті допомагати запроваджувати політику українізації.
Існування науково-дослідної кафедри історії культури та мови – час злету наукових студій у Ніжині.
На фото:
1. Гоголівський корпус сучасного університету в Ніжині, де в 1920-х роках розміщувалася науково-дослідна кафедра
2. Перший керівник кафедри протягом 1922 – початку 1923 років, професор П.В. Тихомиров
3. Керівник кафедри від початку 1923 р. й до часу її ліквідації, член-кореспондент АН СРСР, професор В.І. Рєзанов
