На сьогоднішній день, перед нами постали нові виклики в освітній сфері — навчання школярів під час війни.
На сьогоднішній день, перед нами постали нові виклики в освітній сфері — навчання школярів під час війни.
Та варто сказати, що навчання у цей нелегкий для нашого народу час — це можливість для дітей не лише здобути нові знання, не деградувати як русня, а й відволіктися від постійного стресу та отримати підтримку вчителів та однолітків (разом ми сильніші, ніж один на один зі своїми думками). І до тепер у суспільстві багато суперечок щодо форми організації навчання " дистанційної" або ж "очної"...
З цього приводу пригадаю теорію "Ієрархії потреб" гуманіста А.Маслоу: на першому щаблі піраміди стоять Фізіологічні потреби, а після них потреба у Безпеці та стабільності. До чого я веду? - спитаєте ви ... Тобто, коли людина голодна, у холоді і постійному відчутті небезпеки та невизначеності, то вона не може повноцінно рухатися вище по ієрархії потреб (соціальних потреб, потреб у самореалізації, духовних в решті решт). Тому, організовуючи навчання дитини і обираючи форму варто максимально виважено підійти до цього рішення.
Життя дитини — найвища цінність. Розумію, що неможливо прорахувати всі ризики і в Україні, на жаль, немає повністю безпечного міста чи села — ракети дістають всюди. Та в наших силах мінімізувати небезпеку та організувати комфортний процес навчання у тій мірі якій дозволяють сьогоднішні реалії. Трохи з досвіду навчального закладу в якому я працюю. З початком повномасштабного вторгнення росії на нашу землю педагоги вчилися працювати в умовах постійного стресу — звуки вибухів, сирени... І вчили не панікувати наших школярів (дивилися мультики про сирену, читали рекомендації песика Патрона, промальовували те, що тривожить). Для психологічної підтримки стало дієвим проведення вправ та завдань, що передбачають психологічне розвантаження, технік врегулювання емоційного стану дітей та вчителів. Часто батьки зверталися за індивідуальними консультаціями (найчастіші запити — страхи у дітей, як боротися з почуттям тривоги, де черпати ресурс для життя в умовах війни... та ін.).
Щодо дистанційного навчання, то дуже важливою складовою успіху є підтримка дитини батьками (не замовчування, а відверті розмови про те, що тривожить). Також, важливе планування і організація діяльності, де місце не лише для навчання, а й для відновлення сил (повноцінний сон, здорове харчування, хоббі). Особливо, для найменших, самоорганізація яких потребує допомоги дорослого (певного контролю та заохочення). У цьому випадку я за двохстронню взаємодію батьків і педагога: коли батьки забезпечують все вище перелічене, а педагог стає трішки психологом і вміє не лише творчо подати навчальний матеріал, а й зробити веселу розминку, гімнастику очей, спокійно та без паніки реагує на тривогу і просить дітей йти в укриття під час онлан-заняття.
Коли є співпраця, тоді і дистанційне навчання в користь! Нещодавно бачила наших школярів які гралися на спортивному майданчику і почула від них, що вони хочуть до школи (там веселіше, друзі... і безліч інших аргументів), то їхні слова відгукнулися мені в серці. Педагоги теж неймовірно сумують за очним навчанням за партами у стінах рідної школи, за веселим гомоном на шкільних перервах, іграх в коридорах, футбольні матчі дітлахів і ще безліч моментів, які гріють душу. Та в час війни дистанційна форма навчання для нашого закладу — це основне рішення в питанні безпеки, життя і здоров’я наших дітей! Коли переможемо все буде так як ми того хочемо! А зараз, підтримуйте одне одного, допомагайте тим хто цього потребує і вірте в Україну та ЗСУ!
