Потрапляєш до міста, мов до жерстяного барабана, по якому регулярно луплять палицею: більш об'ємні та обнадійливі звуки наших виходів, противний свист їхніх мін.
Потрапляєш до міста, мов до жерстяного барабана, по якому регулярно луплять палицею: більш об'ємні та обнадійливі звуки наших виходів, противний свист їхніх мін.
Не розумієш, куди й коли може прилетіти. В центрі порожньо. Трішки далі вулицями трапляються цивільні - жінка сидить на пеньочку, ловить мобільний зв'язок, чоловік прибирає сміття коло сміттєвих баків, закохана пара стоїть на перехресті, завмерли, про щось шепочуться.
З пагорбів видно заміські поля - чорні, тихі, завмерлі. Школи з виваленими віконницями, покинуті легковики місцевого населення, чорні птахи, що низько кружляють над скверами.
Три дні до нового року...
