Завантаження ...
banner

Як емоційно підтримувати себе під час відключення світла?

yak-praczyuvaty-bez-elektroenergiyi-lajfhaky-ukrayincziv-792x528.jpg

За місяці енергетичного терору потроху ми навчилися з цим жити. Піклування про речі, що дають нам світло: свічки, ліхтарики, ялинкові гірлянди, павербанки та генератори стало необхідністю нашого життя. Ми ніби готові майже до всього, але коли зникає світло, то діапазон наших реакцій коливається від розпачу і роздратованості до злості й навіть агресії. Можливо ви бачили картинки з Інтернету, де кумедно зображені наші типові реакції на відключення світла? Ну, скажете у відповідь, буває зовсім не до сміху! Ми ніби розуміємо все, бо дорослі та відповідальні, але…. Що ж насправді, що нами стається? Чому так відбувається?

Ми звикли контролювати й планувати своє життя. Ми плануємо робочий день, наперед впевнені, що буде комфортно, тепло і світло. Деякі події та дії для нас стереотипні й звичні, а інші справи ми впевнено плануємо. Звичність і стереотипність, рутина це важлива частина нашого життя. Ми не задумуємося про таке. Коли є те, що забезпечує наш комфорт, є тепло, вода, зв'язок та працюють електроприлади, ми не витрачаємо час організацію побуту. Коли звичне зникає, ніби переривається потік того, над чим ми особливо не задумувалися, коли раптово ми залишаємося без світла, то тоді нам може здатися, що ми втратили контроль над життям. Навпаки, ми почуваємося впевненіше, коли контролюємо наше життя.

 Звідси стає зрозумілим вихід. Повернути контроль. Древні говорили: попереджений - значить озброєний. Інша сторона справи, це вміння жити у невизначеності, бути готовим до змін, вибору, пристосуватися. І це ми теж вміємо Люди надзвичайно адаптивні, здатні придумати як пристосуватися. Інакше ми б не заселили всю Землю і не претендували б на польоти на Марс. Певною мірою ми зараз схожі на дослідників, які зимують на десь на півночі з коротким днем і довгими ночами. Тож а) повертаємо контроль і б) вчимося жити у невизначеності. І, головне, варто зрозуміти де для нас межа між тим, що ми можемо контролювати й змінювати та тим, де варто підлаштуватися під обставини та бути гнучкими. Попри всі негаразди ми можемо опанувати ситуацією.

Наразі ви знайдете чимало порад по поверненню контролю, але, мабуть, ніщо так не допомагає як бути разом. Говоріть, спілкуйтеся з тими, хто поряд з вами. Говоріть про свої відчуття, слухайте інших. Можливо ваші переживання схожі?

Просте спілкування допоможе повернути нам відчуття «нормальності» наших переживань і зрозуміти, що ми не жертви обставин, а така наша реальність. Разом можна виробити і якийсь більш дієвий алгоритм подолання, поділитися варіантами вирішення ситуації, лайфхаками щодо труднощів. І не бійтеся попросити про допомогу. Варто подумати, кому ви можете зателефонувати, у кого попросити про допомогу. Знати що робити у раз відключення, знати де знаходиться ліхтарик, знати як заспокоїтися, знати що це за відключення (планове чи аварійне) - це теж все про контроль.

 Тривала боротьба зі складнощами досить виснажлива справа, але є і чимало джерел для відновлення. Нашу ресурсність і можливість долати стрес в першу чергу забезпечує наше тіло. В результаті відключень електроенергії наш ритм життя порушується, якість сну може погіршитися, тому дбати про тілесність вкрай важливо. Повноцінний сон, фізична активність та харчування залишаються важливими пріоритетами та стереотипами нашого життя. Наприклад, сон- неспання - важливий ритм нашого життя. Синхронність, ритмічна зміна активності - розслаблення дають нам відпочинок і розслаблення, такі необхідні для життя. Стрес - це накопичення напруження, тому збереження ритмічності й розміреності, в тому числі й ритму сон-неспання, важливий аспект нашого здоров’я. Лягати спати у звичний час, зайняти себе чимось, коли спати ще не час, прокидатися вчасно, робити звичні фізичні вправи, додавати собі світла в життя через додаткове освітлення, якщо це можливо, щоб зберегти звичний ритм активності, як на мене,  простий і важливий спосіб піклуватися про себе у цій ситуації. Можна розробити новий режим дня, заважаючи на відключення електроенергії. Розпорядок, послідовність, планування своїх дій в разі відсутності світла може значно зменшити тривожність. Оскільки наші плани часто руйнуються, то може варто розробити  не тільки «план Б на відключення світла», а й «план В, коли план Б не спрацює»?

Природа сприяє нам. День стає довшим, природа скоро прокинеться, а наші біоритми синхронні ритмам природи. Однак, ми, сучасні люди, збільшуємо тривалість та інтенсивність освітлення, активізуючи тим самим ритм свого життя. Так одним із прийомів допомоги людям із депресією є використання інтенсивного освітлення. Тому подбайте про додаткове освітлення свого помешкання і збільште тривалість перебування на світлі. Це дозволить вам бути активним. Я, наприклад, йду в яскраво освітлений магазин, спортзал, коли у нас ну дуже довго немає світла. І ще одне, рутина, як своєрідна ритмічність - один із важливих способів справитися з важкими ситуаціями. Це те, над чим ми майже не задумуємося. Намагайтесь зберігати рутину, там де є можливість і пристосовуйтесь, змінюйте, там, де це необхідно.

Пам’ятаєте вислів «Якщо у вас скисло вино, то зробіть з нього оцет!». Мова йде про те, щоб спробуйте знайти переваги, того, що відбувається, а це досить актуально у наш час.  Звучить можливо й абсурдно, але спробуйте!  Я теж спробую пофантазувати: можливо це час розповідати сімейні історії, співати пісні, навчитись нарешті грати на гітарі, слухати аудіо книги, подивитися закачаний фільм, поспілкуватися і погратися більше дітьми. Хенд-мейд, домашня дискотека чи караоке? Зробити фізичні вправи, зайнятися йогою чи медитацією? Чи просто зайву годинку поспати? Як вам такі варіанти? Їх насправді може бути безліч, головне, щоб ваш розум не панікував від незайнятості чи порушення звичної зайнятості? Тож впустіть у своє життя ті справи, які не потребують яскравого світла і на що у вас раніше не знаходилося часу. Загалом подбайте про "безсвітлове дозвілля". І ще одне, спробуйте подивитися на тимчасові обмеження навіть гумором, який завжди допомагав людям вижити здавалося б у зовсім безнадійних ситуаціях.

 Нова реальність випробовує нас на міцність та адаптивність і може пробудити наші старі страхи. Можливо вони не такі вже й обґрунтовані? Випишіть їх на листочок і поміркуйте прискіпливо. Можливо і боятися вже давно не варто? І в нашому житті завжди є позитивні аспекти на яких можна зосередитися. Це, мабуть, краще ніж віддати себе в руки тривог. Відновлюйте в пам’яті позитивні аспекти вашого життя. Ви можете також гніватися, злитися і це нормально. Приймайте свої стани, дайте час і місце для них теж..

 Реагуючи на ситуацію, діти можуть бути збудженими, дратівливими, чутливішими, балакучішими чи, навпаки, втомленими і мовчазними. Стани дітей пов’язані зі станами дорослих, тому дітям важливо передати відчуття безпеки та впевненість захисті. Знімати напругу спілкуванням, спільними забавами та рухливими іграми, приділяти увагу іграм в яких можна відновити відчуття кордонів тіла, підтримувати тактильний контакт, контроль ритму (ігри на барабанах, ігри де можна потягуватися, відреагувати агресію, ігри де можна створювати безпечний і затишний простір. Допомогти може іграшка-компаньйон. Загалом треба бути уважним до того, що кажете дитині, Якщо діти хочуть поговорити про свої страхи, то уважно вислухати. Можна пограти в гру, чи розкажіть казку де темряву перемагають або починають з нею дружити.

 Хочу звернути увагу батьків на  чудові арттерапевтичні розмальовки для дітей. Ви легко їх знайдете на сторінці авторки методики Вікторії Назаревич — професорки, психологині. Це мінілекція для батьків, невеличкий ролик, завдання для дітей, які допомагають їм впоратися з різними емоціями та станами. Мова йде про тілесні ресурси, страхи, гнів, відновлення почуття безпеки, тривожність.