Розділити долю киян, які сьогодні загинули буквально на порозі зачиненого укриття, в прямому сенсі може кожен з нас. Єдине більш-менш надійне бомбосховище зараз – метрополітен. Проте й він – не панацея. Підземка в якості укриття недоступна навіть киянам з лівого берега (лінія йде по поверхні), а, наприклад, в Одесі, Вінниці чи Львові метро взагалі немає.
Розділити долю киян, які сьогодні загинули буквально на порозі зачиненого укриття, в прямому сенсі може кожен з нас. Єдине більш-менш надійне бомбосховище зараз – метрополітен. Проте й він – не панацея. Підземка в якості укриття недоступна навіть киянам з лівого берега (лінія йде по поверхні), а, наприклад, в Одесі, Вінниці чи Львові метро взагалі немає.
З проблемою відсутності сховищ українці стикнулися ще торік навесні. Попри те, що, зокрема київська влада звітувала про інтерактивну мапу, яку створили після перевірки укриттів, містяни жалілися, що потрапити у зазначені місця - квест ще той. Типова історія: приходиш за адресою, а там вхід у підвал міцно "запакований" металевими дверима з велетенським замком, на дверях папірчик, що ключ знаходиться у співробітника ЖЕД, а сама житлово-експлуатаційна організація – за чотири квартали від "сховища". Чи вночі там хтось "чергує"? Риторичне запитання.
Або найближче сховище на мапі - у школі. Вдень в нього можуть потрапити лише вчителі й учні. Проте департаменти освіти, схоже, вважають, що вночі освітній процес не припиняється, тому пускати в укриття в школах жителів сусідніх будинків не можна. І такий стан речей притаманний не лише Києву.
Може, ситуація з некомунальними сховищами краща? На жаль. Наприклад, на Русанівці одне з підвальних приміщень, позначених владою як укриття для мешканців мікрорайону, загарбав власник меблевого магазину, розміщеному на першому поверсі будівлі. У квітні минулого року там з’явилася "охорона", а на листи мешканців до начальника КМВА та міського голови "відповідь" надійшла лише у серпні. В листі зокрема йшлося, що "власник не заперечує використання підвального приміщення як укриття, незважаючи на грабіж та порчу майна" (тобто, це погані мешканці району біжать у підвал не ховатися від російських бомб, а грабувати меблевий склад магазину)… Київська влада продовжує вважати цей підвал укриттям і зараз. Але кияни ним не користуються дотепер.
Мій особистий досвід, на щастя, інший. Власник магазину на першому поверсі мого будинку виявився більш людяним і мої сусіди користуються підвалом регулярно. Та й паркінг ще одного будинку поряд відчинений під час тривог. Врешті, я живу на правому березі й маю "під боком" кілька станцій метро. Але… Не всі ходять в укриття, навіть коли вони начебто доступні.
За понад рік адаптації до нових реалій проживання війни у великому місті, довелося на практиці дійти кількох висновків.
По-перше, ворожі БПЛА чи навіть крилаті ракети летять доволі довго – принаймні, цього часу вистачить, щоб дійти/добігти до укриття, якщо воно є. Навіть коли по нас запускають "Кинджал", то Силами оборони України фіксується виліт ракетоносія, тож спрогнозувати загрозу й мати час дійти/добігти до сховища можна. Але коли з Брянської області в Київ летить "балістика"… Ці ракети долітають сюди дуже швидко, буквально за 5 хвилин. Тут працює хіба "правило двох стін". Так, це не стовідсотковий захист. Але стовідсоткового захисту на війні не існує.
По-друге, "правило двох стін" доволі часто обирають маломобільні люди та люди з малими дітьми. Річ у тім, що навіть маючи укриття, дістатися його у безпечний проміжок часу для таких людей – проблема. Але це геть не скасовує того факту, що якщо тривога застала не вночі вдома, а вдень і на вулиці, дуже хотілося б мати змогу сховатися, а не жити звичним: "Прилетить, так прилетить".
По-третє, підвал та паркінг все ще доволі умовні сховища. Взимку там холодно, як надворі. Влітку – задуха. Чи мають власники їх облаштовувати "як треба"? Чиїм коштом? Чи існують якісь міські програми допомоги в такому облаштуванні? В деяких ЖК свої "сховища" довели до нормального стану самі мешканці. Деякі підвали разом з власником приміщення облаштували ті, хто їх регулярно відвідує. Бо самоорганізація – наше все. Місто ж "умило руки".
Безперечно, у смертях людей винна Росія. Проте впевнена, що в сьогоднішній трагедії обов’язково знайдуть "винних" на місці - від сторожа дяді Васі до керівника поліклініки. "Нагнуть" і комунальників, які, отримавши бюджет на облаштування укриттів, все ще не почали ремонтів. Соцмережами понесеться: "Більшість не ходять в укриття!". Але проблеми це не вирішить.
Так, завдяки ППО ЗСУ, такі трагедії точкові. Та ракет у ворога вдосталь. І або влада побачить проблему і почне справді рухатися до облаштування міста як безпечного простору - з нормальними сховищами і правдивою мапою укриттів – прямо зараз. Або загинути у будь-який момент може кожен з нас.
