Власники житла, що опинилося в зоні техногенної катастрофи через підрив окупантами дамби Каховської ГЕС, можуть претендувати на отримання відшкодування.Та відкритим залишається питання: в рамках якого механізму — вже створеного національного компенсаційного (на підставі закону №2923-IX), чи міжнародного?
Власники житла, що опинилося в зоні техногенної катастрофи через підрив окупантами дамби Каховської ГЕС, можуть претендувати на отримання відшкодування.Та відкритим залишається питання: в рамках якого механізму — вже створеного національного компенсаційного (на підставі закону №2923-IX), чи міжнародного?
Над останнім зараз працюють вітчизняні та іноземні дипломати. І для запуску вже зроблений перший важливий крок: на нещодавньому Саміті очільників держав і урядів Ради Європи ухвалено рішення про створення Міжнародного реєстру збитків, завданих Україні внаслідок російської військової агресії. Але, зважаючи на те, що більшість затопленого житла українців вже стало непридатними для життя, на національному рівні може йтися саме про надання компенсації за нерухомість, знищену внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України.
Мова може йти про десятки, а той сотні тисяч постраждалих, які потребуватимуть державної допомоги в наданні нового житла. Звісно, для держави питання, чи вона подужає цей колосальний фінансовий тягар. Але для господарів житла, яке опинилося в зоні лиха, важливішим є інше. Багато хто з них не зміг вивезти з собою оригінали правовстановлюючих документів на нерухомість, тож проблема може з’явитись у підтвердженні їхнього статусу власника.
Варто зазначити, що це не стосуватиметься тих осіб, відомості про право власності яких раніше були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП). Якщо відповідна інформація наявна в ДРРП, жодних підтверджуючих документів на житло для отримання компенсації за знищену нерухомість в рамках Закону №2923-IX подавати не потрібно.
Водночас людям, у яких інформація про право власності містилася виключно на паперових носіях, які були втрачені, доведеться відновлювати правовстановлюючі документи самостійно, або вони матимуть право звернутися до компенсаційної комісії з проханням сприяти в отриманні документів (за умови, що відшкодування буде відбуватися на національному рівні). Але й тут є питання: чи можна буде реалізувати це право у випадку такої тотальної катастрофи, коли затопленні цілі населенні пункти, на яких були розташовані, зокрема і архіви нотаріусів, органів місцевого самоврядування або БТІ, що містили підтверджуючу інформацію про право власності?
В ситуації, коли через втрату архівів неможливо отримати підтверджуючу інформацію, власники можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку статті 392 Цивільного кодексу України. Цей судовий механізм досить складний і тривалий. Адже йдеться про позовне провадження, в рамках якого справи можуть розглядатися роками. Особливо, якщо брати до уваги неможливість визначення відповідачів в окремих випадках або складнощів із їхнім викликом, коли йдеться про окуповані ворогом території.
Ціна питання в цьому випадку — 1% від ціни позову (оціночної ринкової вартості житла): вона може варіюватися в діапазоні від 1073,60 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у 2023 році) до 13420 грн (п’ять розмірів вказаного мінімуму у 2023 році).
Але основна проблема не в розмірі судового збору, хоча навіть ця обставина є надмірним фінансовим тягарем для людини, яка через війну втратила все своє майно. Існують обґрунтовані побоювання, що використання людьми цього єдиного способу захисту може виявитись неефективним, з огляду на неоднозначну практику застосування судами статті 392 ЦК України (саме в частині такої підстави для визнання права власності як втрата власником правовстановлюючого документа).
Розв’язати цю проблему міг би спрощений судовий механізм, на зразок того, який, свого часу, передбачили для встановлення фактів народження/смерті особи на тимчасово окупованій території України. Фактично, мова про те, що у разі неможливості відновлення правовстановлюючих документів на зруйноване майно в позасудовому порядку, спору безпосередньо про право немає. Є лише необхідність судової констатації (в рамках окремого провадження) наявності юридичного факту належності майна особі, яка претендує на отримання компенсації.
Вважаю, що такий механізм варто взяти до уваги. Адже це дозволило б значно спростити питання верифікації власників для отримання ними компенсацій.
