Кремль відпрацьовує два взаємно різні плани - готується атакувати НАТО з Білорусі - це план "А", і план "Б" – ліквідувати путіна як бренд. Пріоритет, як і належить, віддається плану "А". Тому заголовки "Путін і РФ готуються воювати довго" природні. Заголовки "Путіна винесуть з кремля" теж природні, оскільки очевидно, що план "Б" теж в активній розробці. Настільки ж природно, що спочатку усі пробують план "А" як план наступу, а в разі невдачі дістають план "Б" з відступом.
Кремль відпрацьовує два взаємно різні плани - готується атакувати НАТО з Білорусі - це план "А", і план "Б" – ліквідувати путіна як бренд. Пріоритет, як і належить, віддається плану "А". Тому заголовки "Путін і РФ готуються воювати довго" природні. Заголовки "Путіна винесуть з кремля" теж природні, оскільки очевидно, що план "Б" теж в активній розробці. Настільки ж природно, що спочатку усі пробують план "А" як план наступу, а в разі невдачі дістають план "Б" з відступом.
Згідно з планом "А" загрози Медведєва справжні. Згідно з планом "Б", – вони п'яна балаканина алкоголіка, що і роз'яснюють "хороші росіяни", включаючи професора Солов'я. Професор Соловей був першим, хто став розповідати в ефірі, яка п'яниця цей Медведєв і як охорона засовує його голову в унітаз. Але за таке опускання офіційно другої особи в РФ голови професора і його джерел в Кремлі нікуди не засунули, а в Пекіні в грудні 2022 р. і в Ханої в 2023 р. Медведєва брали явно не з метою вилікувати від алкоголізму.
Схожа ситуація і з давно покійним путіним. За планом "Б" він немічний "бункерний дід", придавлений болячками і окультизмом, і все той же професор Соловей передрікав на осінь 2022 р. його відхід за "обставинами непереборної сили". Соловей був першим і в цьому випадку, хто заговорив про можливу швидку смерть Путіна від хвороб. Західні ЗМІ до Солов'я реалістично писали, що Путін не справжній і це група схожих на нього осіб. Коли професор-історик Соловей запустив тему хвороб Путіна, посилаючись на джерела десь в комірчині кремля, то це виглядало так, ніби історик-академік Рибаков сказав, що Брежнєв хворий і його після цього не посадили за розголошення держтаємниці. Тому ЗМІ Європи і обох Америк тему підхопили, логічно чекаючи на балет "Лебедине озеро". Якщо Московія шле сигнал, що цар хворий, то в усі часи це означало тільки одне.
Але за планом "А" - Путін це скрепа № 1. "Немає Путіна, немає і расеї", як прорік начальник Держдуми Володін. Тому путіна регулярно показують у вигляді живчика, який лізе всюди, у всьому розбирається і ще друг пенсіонера. "Путін", як і Медведєв, яскравий приклад з'єднання двох протилежних іміджів в одній особі, що досягається медійними засобами. Відносно Медведєва цікаво відзначити його легке і швидке перетворення в РФ з "Айфончика" в дубль гаркаючого Жириновського. Але реалісти поза РФ в такому амплуа Медведєва не сприймають. Тому в Кремлі так сумують через відсутність Жириновського, що пробували замінити його голограмою, що говорить. Вийшло непереконливо і медіа-експерименти за викликом духу Жирика припинили.
Природне питання: як довго Кремлі можуть бовтатися між планом "А" і планом "Б". Відповідь очевидна, до січня 2024 р., коли "чекістам" доведеться остаточно вирішити для себе – знімати бренд "Путін" і запускати план "Б" або перепризначити "Путіна" ще на 7 років. Але друге зобов'язує всю РФ йти в наступ на захід, на південь або на схід. Москва не може ще й у 2024 р. займатися тільки тим, що обороняти захоплені в Україні території і нікуди не наступати. Тим більше займатися цим ще сім років, якщо Путіна перепризначать. В результаті в РФ все більше працює ефект обложеної фортеці і Кремль змушений все більше мислити в його парадигмі.
Для будь-якої обложеної фортеці є відоме коло варіантів.
Варіант № 1 - прийде основна або союзна армія і зніме облогу. У випадку РФ ніякої основної армії немає. РФ - це вся армія в обложеній фортеці. Тому можна сподіватися тільки на союзну армію. Але союзної армії у Москви теж немає, а якщо знайти таку, то це стане початком третьої світової війни і, дуже ймовірно, що ядерної.
У Москві спочатку бачили армію Китаю в якості союзної, якщо бліцкриг в Україні піде не за планом. Але у Китаю є більше десяти причин, щоб не погоджуватися на цю роль, а у Москви є багато причин, щоб не погоджуватися на умови Пекіна, якщо він погодиться. В результаті Пекіну нікуди поспішати: війна не у нього, а у Москви, і він не без іронії спостерігає за суєтою другої армії в світі, яка зібралася захопити Україну і сімнадцять місяців наступає, залишаючись на місці. Чим довше триває облога, тим більше дивідендів у різних позиціях набуває Пекін. Москва метушиться зараз з розширенням БРІКС, але не хоче бачити, що тягає картоплю на китайський склад. Китай знайшов спосіб виграти, нічого не роблячи.
Оскільки Китай не погоджується стати союзною армією, то Москва бачить в цій ролі КНДР, талібів і держави Африки. Шойгу за цим і літав в Пхеньян, але виявилося, що йому треба отримати схвалення Пекіна. Тому довелося зустрічатися з довіреною особою ЦК КПК на кордоні КНДР з КНР і передавати їй список пропозицій. Те, як Москва вчепилися в Африку і з осені 2022 р просуває тему глобальної війни Півдня і Заходу, показує, як гостро стоїть для Кремля проблема зняття облоги якоюсь союзною армією.
Варіант № 2 - добровільно-примусова капітуляція обложеної фортеці. По суті, це план "Б", який вже в роботі. Історія знає різні варіанти капітуляції фортець і замків, а знаючи таланти "чекістів", правлячих в РФ, можливі їх гібриди.
Варіант № 3 - штурм і падіння фортеці без переговорів про капітуляцію. Той варіант, який вимагає розгорнутих коментарів, і враховується в РФ не тільки Кремлем. Він теж в роботі у Кремля і там реально готуються до розпуску або розпаду РФ. Досить згадати фразу Путіна в 2021 р. про те, що РФ може стиснутися до кордонів Московії. Це, власне, і є історична "Росія".
Варіант № 4 - дуже довга облога. Греки облягали Трою, якщо вірити Гомеру, десять років. Більшовики в 1918 р. оголосили РРФСР обложеною фортецею і заявили: треба дочекатися світової революції, яка вирішить всі проблеми, але не відомо, коли і як. Це схоже на очікування приходу союзної армії, але на практиці окремий варіант, суть якого почекати, може щось зміниться в таборі тих, хто в облозі.
Такий варіант є в розрахунках Кремля і зараз і будується на очікуванні в 2024 р. виборів в США, виборів до Європарламенту і ще низки виборів. Існують і "завислі" вибори в Україні.
У Кремлі плани по варіанту № 4 теж в активній роботі, але з ними свої проблеми. У Москві завжди рвалися взяти активну участь в будь-яких виборах в будь-якій країні світу, і не вважають, що 2024 р. повинен стати винятком. Але зараз найголовніша проблема у Кремля - він повинен раніше всіх визначитися з питанням, залишати Путіна на новий термін чи ні, і виходячи з цього рішення займатися виборами в Україні, в США і в інших країнах. Тому Варіант № 4 у Кремля підвисає.
Варіант 5 - військова вилазка з фортеці, яка може змусити зняти облогу. У Кремлі зараз він у пріоритеті перед чотирма іншими. Має кілька сценаріїв.
Найбільш очевидний і такий, що давно просувається - загроза застосування РФ ядерної зброї в разі, якщо Україна сама вижене російських окупантів, якщо армії НАТО допоможуть їй у цьому, якщо по військових об'єктах РФ в Криму буде завдано удару, якщо Чукотка, Карелія або інший суб'єкт вийде з РФ, якщо удар буде завдано по будівлі кремля і ще десяток якщо. Включаючи, якщо в Кремлі нап'ються всі, а не один Медведєв. Після вторгнення 24 лютого не буває місяця, коли хтось із Кремля не погрожував би ядерною зброєю.
Тому сенатор Ліндсі Грем 31 липня запропонував "протверезіти" своїм "друзям" в РФ у відповідь на чергову загрозу Медведєва застосувати ядерну зброю, якщо контрнаступ ЗСУ буде успішним. У Кремлі чомусь вірять в успіх контрнаступу ЗСУ, всупереч новинам своєї пропаганди. Ймовірно, щось знають від розвідки, або готують самі себе до ядерної вилазки з обложеної фортеці. Але не знають, коли застосувати ядерну зброю – після звільнення Кліщіївки або Андріївки, а, може, після звільнення Бахмута або вже після Мелітополя, або все-таки дочекатися входу ЗСУ в Донецьк.
Ідея з ядерною вилазкою, як способом зняти облогу та інші проблеми, гризе Кремль. Але впирається в той очевидний факт, що після застосування РФ ядерної зброї в Україні або проти країни НАТО, облога не закінчиться, а почнеться генеральний штурм фортеці і буде варіант № 3 з розряду "Карфаген повинен бути зруйнований". Причому, без будь-яких інших варіантів. Дістанеться і "хорошим росіянам" в еміграції. Ядерна вилазка - це квиток в один кінець для всього, що схоже на "русский мир". Тому в Кремлі продовжують говорити про неї.
В результаті у Кремля залишаються два напрямки для вилазки. Перший - потужна військова атака на Україну або одну з країн НАТО, яка може змінить ситуацію і призведе до зняття облоги і санкцій або послабить їх. Другий - потужна інформаційна атака, яка може викличе серйозні розбіжності в таборі обложників, що змінить їхнє ставлення до російсько-української війни. На цьому напрямку Москва працює з 2014 р., але не може переломити ситуацію на свою користь, незважаючи на окремі успіхи. Схоже, Москва прийшла взагалі до межі своїх можливостей в даному напрямку, як би дивно це не звучало.
При виборі між двома цими напрямками вилазки і їхньою комбінацією у "чекістів" виникли серйозні розбіжності в методах з партією "генералів", які частково вийшли на поверхню при демарші пригожина. Пригожин як був в руках "чекістів", в тому числі і для тиску на "генералів", так ним і залишився. Він лише відкладений поки в сторону, бо "чекісти" з "генералами" розібралися і попутно створили собі заділ для операції "декабристи" в плані "б".
Основна розбіжність між "генералами" і "чекістами" в тому, що перші вимагають направити проти України 600 тис. військ, як було у Наполеона, коли він йшов на Москву, а краще ще більше, дійти до Львова і закінчити війну. Наполеон просто не знав, що можна назвати рух 600 тис. армії "військовою спецоперацією", і тому в РФ його похід досі називають "військовим вторгненням". Цю позицію "генералів" весь час озвучував Гіркін, в якому військовий реконструктор брав гору над полковником ФСБ.
Але "чекісти" дивляться ширше, ніж "генерали" і розуміють, що реальність військової вилазки до Львова технічно під великим питанням, і найголовніше – облогу фортеці нею не зняти. Після 17 місяців активної війни країни з НАТО і не тільки з нього, швидше самі вступлять у війну, ніж дозволять РФ істотно розширити в Україні зону окупації. У цьому випадку навіть Китай може різко згорнути торгівлю з РФ. Замість зняття облоги можна отримати її посилення плюс ризик штурму фортеці. Розвідка не дає 100% гарантії "чекістам", що в цьому випадку планомірна облога РФ за схемами Джозефа Байдена не зміниться її штурмом за планом, умовно Бориса Джонсона. НАТО може займатися дезінформацією, розповідаючи, як мало снарядів виготовляють у Франції, і наскільки небоєздатна армія Німеччини.
Вилазка може дати Кремлю потрібний результат тільки в разі, якщо він успішно атакує велику країну НАТО, чим продемонструє Китаю і всім, що міць Заходу – це міф. Країни Балтії для цього не підходять. Ідеально підходить Польща. Вилазку проти Польщі логічно доповнити атакою в Сирії на військовий контингент США, який малий і розпорошений по великій території. Підготовку до того й іншого спостерігаємо, і вона йде по наростанню. Якийсь новий наступ проти України, якого жадає Гіркін, в цій схемі може бути присутнім тільки як доповнення до неї.
Кремлю на даний момент потрібен не похід на Варшаву, а яскрава поразка поляків на кордоні і одного батальйону США в Сирії, щоб розгорнути це в інформаційну сагу і змінити ситуацію на свою користь. У разі провалу вилазки Кремль отримає не штурм, а посилення облоги і почне більш енергійно переходити до плану "Б" або винаходити ще щось в парадигмі мислення в обложеній фортеці, щоб до нього не переходити. Як показали випадки з падінням ракет РФ в Польщі і їх прольотом через територію Румунії, адміністрація Байдена не хоче міняти планомірну облогу на штурм, якщо Кремль не застосує ядерну, хімічну або біологічну зброю масового ураження.
