Починаючи з 2020 року, Білорусь перебуває у стані політичної кризи. Лукашенко не втратив владу (до речі, про це писав у тому ж 2020-му), але його позиції далекі від ідеальних. Вперше за останні два десятиліття його електоральна база не перевищує 30-35%.
Специфіка білоруського політичного поля – у сегментації суспільства. Причому поділ відбувається на ціннісному рівні (а не рівні політичних симпатій). Існують різні групи, які у своїх "інформаційних бульбашках". І як влада не може "достукатися" до більшості груп, так і опозиційні сили. На цьому тлі база утримання – репресії, витіснення з країни та демонізація політичних опонентів.
Країна фактично жила чотири роки (процеси почалися влітку 2020) у режимі "затискання гайок". Така ситуація дозволяє "на жилах" витримати певний час, але не знімає причин білоруської політичної кризи, яка виявилася задовго до 2020-го. Мова про зміни бізнесу, трансформацію суспільства та деградацію системи влади.
Відповідно, протриматися на силовому апараті можна, перемогти та забезпечити передбачуване майбутнє для Лукашенка – ні. Ба більше, за певної умови, загрозою йому стає власне оточення. А також РФ, вплив якої суттєво зріс.
Варто також мати на увазі вкрай невелику кількість позитивних сценаріїв для Лукашенка після завершення (або припинення) російсько-української війни. Однією з умов утримання влади є посилення впливу "третіх сил". Насамперед Китаю. А похідною від цього – необхідність виходу зі спіралі ескалації із сусідами. І червень 2024 року приніс цікаві новини.
По-перше, відбувся обмін, внаслідок якого додому повернулися українці, засуджені в Білорусі та утримувані у білоруських в'язницях. І мова тут не про те, хто повернувся і на яких умовах – Лукашенко вперше за останні кілька років відпустив знакових для себе в'язнів. Тобто продемонстрував готовність до торгу, зокрема з Україною.
По-друге, вчора Лукашенко заявив, що з в'язниць може бути звільнено низку досить відомих політичних ув'язнених. Насамперед, які мають серйозні проблеми зі здоров'ям. З одного боку, це підстраховка Лукашенка (смерь людей в ув'язненні надто сильно б'є по можливості розпочати торг у майбутньому), з іншого – демонстрація готовності до діалогу (і торгу) із західними країнами.
Протягом найближчих місяців очікується ще кілька таких гучних кейсів. При цьому, зауважу, агресивна риторика щодо сусідів збережеться – вона просто стане трохи меншою.
А далі ближче до зими 2025-го можливі дивовижні процеси в політичному полі. Адже для утримання влади у новій системі потрібна "нібито опозиція" і потрібна демонстрація готовності до змін. І є приклад, як це працює – Венесуела.
Плюс, у Білорусі вже відбуваються дуже цікаві кадрові перестановки. Вперше за останні чотири роки на ключові позиції заступають не силовики, а менеджери.
Чому все це відбувається саме зараз? По-перше, повторю, є питання можливих переговорів щодо України. І якщо поведінка білоруського режиму не змінюється, він або руйнується сам, або Лукашенко забирається руками Росії (з посиленням її впливу).
По-друге, питання в електоральній кампанії 2025 року. Вона має завершити перший етап трансформації політичної системи за спрощеним іранським зразком. Який, серед іншого, припускає опцію "елементів демократії" на низовому рівні.
Для утримання влади оточенню Лукашенка потрібна підтримка КНР, а також вихід із конфліктів із сусідами. Тобто початок діалогу, торгу – називайте, як хочете. Головне, щоб за результатами 2025 року було хоч частково "перевернуто сторінку" кризи відносин з 2020-го.
Для збереження своїх позицій чи позицій свого оточення Лукашенко готовий викручуватися, як завгодно. Тому, цитуючи його: "Далі буде дуже цікаво".
І насамкінець: щодо майбутнього самого Лукашенка я повторю свій прогноз від 8 серпня 2020 року: це його останній повний електоральний термін. Тобто, обратися у 2025 році він може без проблем. А от досидіти до кінця буде дуже складно, або майже неможливо. Для цього Лукашенко має перестати бути самим собою.
