Претензії Росії на роль "третього Риму", вигадані ієрархами московської Церкви й підхоплені ідеологічною обслугою влади ще в часи, коли Московське царство тільки формувалося і навіть не мріяло про імперський статус, за кордонами самої Росії завжди сприймалися іронічно – ну хоча б тому, що цивілізаційний внесок імперії Романових і Радянського Союзу, про Росію Путіна я вже й не кажу, важко порівняти із роллю справжнього Риму в історії людства.
Однак історію, як відомо, завжди пишуть переможці. І якщо ми уважно подивимось на справжній Рим, то побачимо, що він, як потім і Москва, був побудований на моделі міста, яке поступово захоплює все навкруги себе, поглинає чужі культурні й релігійні цінності, паразитує на чужих ресурсах і залишає привілейованими мешканцями якраз "громадян Риму" – тобто тих, хто знаходиться у столиці. І чим не світогляд Москви?, — пише Віталій Портников для видання "Збруч".
Та найголовніше, що обʼєднує перший Рим із третім – це нездатність до співіснування з тим, кого імперія вважає конкурентом. Ми досі з повагою повторюємо знамениті слова Катона Старшого Carthago delenda est (Карфаген має бути зруйнований) як доказ політичної цілеспрямованості. І знову-таки, як завжди із написаною переможцями історією, ми не замислюємося, наскільки доречними були ці слова і чи дійсно Карфаген загрожував Риму настільки, що його обовʼязково треба було знищити. Більше того, під час російсько-української війни ці слова повторюють як самі українці, так і наші союзники на Заході – але, звичайно, адресують їх Росії. Проте Москва, безумовно, ніякий не Карфаген. Карфаген – це якраз ми.
Те, що римляни дійсно бажали не просто підкорити та роззброїти, але саме знищити Карфаген, ми вже зрозуміли. Але чи хотіли карфагеняни знищити Рим? Історія – навіть написана римлянами – про це не свідчить. Проте вона свідчить, що Карфаген бажав співіснувати із Римом і відвоювати свою свободу, а не стерти конкурента з лиця землі. Навіть коли великий Ганнібал стояв біля стін Рима, він не побажав зруйнувати "вічне місто" – саме з битвою при Каннах повʼязані слова одного з генералів Ганнібала, Магарбала, з якими він звернувся до головнокомандувача: "Ти вмієш перемагати, але не вмієш користуватися перемогою". Хоч би як там було, Рим вистояв, Ганнібал сам навʼязав співвітчизникам умови мирної угоди, яка дала Риму час відновити сили і знищити Карфагенську державу. Місто потім відновили, але як римську колонію, і ми розуміємо, що насправді це вже був ніякий не Карфаген, а просто один із пунктів імперської торгівлі й експансії. Найголовніше в цій історії саме те, що Рим хотів Карфаген знищити, а Карфаген хотів від Риму відбитися. Ніхто в Карфагені не закінчував свої промови "Рим має бути зруйнований". Така затятість була ознакою саме римської цивілізації, сутністю цієї великої імперії плагіаторів і паразитів. І я можу це стверджувати як нащадок народу, чия держава була завойована і винищена римськими імператорами – від Тита Флавія, який зруйнував храм в Єрусалимі, і до Адріана, який якогось біса перейменував Юдею на Палестину та побудував на місті золотого Єрусалима жахливу Елію Капітоліну. І, до речі, з наслідками цього маніакального римського бажання всіх нас винищити і стерти в памʼяті навіть згадку про єврейську державу та її повстання проти гнобителів і завойовників євреї, на жаль, борються навіть сьогодні. Але євреї хоча би борються, а от дакам повезло менше – імператор Траян, який також доклався до цього багаторічного римського Голокосту євреїв, даків винищив просто всіх. Ну і, звісно, в римській історії даків зображено дикунами, а кровожерливий маніяк Траян – просто приклад вишуканості і благородства, культурна людина. І відповісти на цю карикатуру вже не міг ніхто.
Я наводжу приклади з цієї давньої історії – і, до речі, маю таку можливість саме тому, що я єврей, а не дак чи карфагенянин – просто щоб пояснити, що до ідеї "третього Риму" треба ставитися серйозно не як до ідеології обраного народу, а як до концепції винищення конкурента. Коли хтось починає серйозно порівнювати себе з Римом, навіть не запитуй у нього, що він збирається зробити з тобою – відповідь тобі є вже відомою. Ти можеш, звичайно, тішити себе черговою "карфагенською" ілюзією, ти можеш закінчити війну у своїй голові чи інших частинах тіла. Але по тебе прийдуть.
На наше щастя, "третій Рим" не займає в сучасному світі місця першого в античності. І саме це дає нам шанс вижити, відбитися і стати частиною того світу, який Москва знищити просто не здатна. Саме це і є нашою головною задачею як нового Карфагену – залишитися на мапі й довести цьому карикатурному "третьому Риму" його нездатність нас перемогти. Саме це і є нашою перемогою у війні: коли Карфаген залишається поруч із Римом і Рим нічого не зможе з цим вдіяти.
І я зовсім не виключаю, що усвідомлення цієї своєї нездатності до руйнації і стане головною умовою краху цього псевдориму, що він просто лусне від злості й ненависті. Але це вже буде не нашою проблемою.
Бо Карфагену, що вижив, буде не до конаючого Риму.
