Нещодавно народний депутат Федієнко заявив, що в Україні каратимуть користувачів Telegram-каналів, які "зливають" місця видачі повісток, за перешкоджання мобілізаційним заходам. Мовляв, це можна буде робити по новій статті Кримінального кодексу щодо перешкоджання роботі ТЦК, адже правнича практика щодо застосування цієї норми ще буде напрацьовуватись.
Найперше, такі заяви викликають негативну реакцію українців. І пов’язана вона не з тим, що хтось там активно виступає проти мобілізації, а з тим, що суспільство вважатиме подібні речі зазіханням на право поширювати інформацію. Завжди знайдеться хтось, хто скаже: "Що тут такого, коли ми говоримо, де роздають повістки? Ми ж не кажемо, наприклад, їх не брати? Йдеться про звичайне інформування".
Але суть навіть не в цьому. Ця норма - мертвонароджена. Адже станом на сьогодні не існує технічних можливостей якимось чином взагалі з’ясувати, хто з людей куди і яку інформацію зливає. А, щоб притягнути за це до відповідальності, треба мати просто залізобетонні докази у вигляді, власне, телефонів, в яких буде така переписка. Просто скріншотів буде недостатньо. Адже будь-який скрін можна підробити в графічному редакторі. Це точно не може бути доказом.
Тому, грубо кажучи, треба піймати людину з телефоном, мати санкцію суду на вилучення телефону. Потім його відкривати і з’ясовувати, що відбулося. Тоді вилучена переписка буде мати особистісний характер, прив’язана до конкретних номерів, а ці конкретні номери прив’язані до конкретних громадян…
На практиці втілити все це практично неможливо.
Навіщо тоді поширювати таку резонансну інформацію? Це відбувається як превентивний захід, певний елемент залякування. Мовляв, ми будемо про це говорити, люди злякаються і не будуть це робити.
Хоча, на мою думку, дієвішою була б роз’яснювальна робота стосовно мобілізації як такої, налагодження нормальної комунікації. Це дуже кропітка робота, яка не обмежується якимись швидкими рішеннями. І саме через це деякі депутати роблять такі заяви, вдаються до примітивних дій.
Крім того, це може бути використане як додатковий аргумент, наприклад, щодо обмеження діяльності Телеграм-каналів чи взагалі їх закриття. Але цей процес достатньо довготривалий. Плюс, як я вже сказав, немає технічних можливостей щось довести. Суди будуть просто відкидати ці докази як такі, які не є релевантними.
За великим рахунком, частину Телеграм-каналів закрити можна просто за відверту російську пропаганду. Але навіть цього не змогли зробити.
Річ у тім, що попри можливість притягувати до відповідальності адміністраторів Телеграм-каналів, які займають відверто проросійську позицію, які, наприклад, зливають кадри ударів РФ по нашій критичній інфраструктурі, цього не відбувається. Чи багато ви знаєте таких випадків? Їх практично немає з тієї простої причини, що всі ці люди не в Україні.
На тлі того, що у нас існує безліч Телеграм-каналів, які займаються якимсь відвертим мочиловом, чи розповсюджують російську пропаганду, і їх ніхто не чіпає, а чіпають тих, хто пов’язаний з темою мобілізації, такий вибірковий підхід важко буде не помітити. Європейська судова система точно звертатиме на це увагу. І, певною мірою, наша теж.
