Політики і експерти продовжують сперечатися між собою про те, наскільки важливою може бути роль України у війні, яку за допомогою безпілотників Іран провадить проти американських баз на Близькому Сході, країн Перської затоки та Ізраїлю. Скажімо, Володимир Зеленський розповідає про прохання щодо допомоги і присутність українських спеціалістів, а Дональд Трамп не менш енергійно спростовує важливість і доцільність української допомоги. Але, щоб не говорили президенти, навіть американські дрони, які задіяні в зоні конфлікту, випробовувалися саме на українському фронті.
Те, що ми вступаємо в нову епоху, було ясно ще в перші місяці великої війни, коли українці на тлі масштабного російського наступу з метою окупації більшої частини території країни і заміни української влади співали пісні про "Байрактар". Згодом сам характер застосування БПЛА змінився саме тому, що Іран почав поставляти Росії дешеві безпілотники нового типу. Дивовижно, що тоді ані у Вашингтоні, ані у Єрусалимі не вистачило далекоглядності і стратегічного мислення, щоб усвідомити, що іранці вирішили поставляти свої безпілотники Кремлю не просто так і не з любові до Путіна або грошей, а тому що потребували полігону і готувалися до великої війни на Близькому Сході. І не могли не усвідомлювати, що Іран небагато що може протиставити американській військовій міці, крім війни на економічне виснаження багатого нафтою і газом регіону. І ось ми рівно на цьому етапі. Етапі, який мав би примусити всіх нас зробити висновки.
Питання не в тому, скільки в українському арсеналі безпілотників, здатних протистояти іранським ударам, а в тому, що саме українська армія за останні роки навчилася боротьбі з БПЛА так, як жодній іншій армії не вдалося б – бо саме українці виявилися у епіцентрі нової війни. Зараз такий досвід отримують американці та їхні союзники, але це – тільки початок великих конфліктів. Тому для цивілізованого світу досвід українських військових дійсно є безцінним – звісно, якщо цей цивілізований світ хоче вижити, а не потонути у безкінечних війнах на виснаження, які будуть йому навʼязувати авторитарні режими. Адже світ з його економічними взаємозвʼязками і делікатною інфраструктурою став достатньо крихким і вразливим навіть для невеликого безпілотного апарату.
Звісно, нові війни і конфлікти – а їх за нашого життя буде ще чимало – призведуть до нових технологічних революцій і, можливо, вже нові армії й народи будуть вчитися непростому мистецтву виживання у сторіччі перманентних катастроф і помилок. Проте на сьогоднішній день, у "епоху дронів", піонерами протистояння і виживання стали саме українці – і жодному політику, навіть якщо він американський президент, не вдасться спростувати цю очевидну істину.
