Першу смерть від цієї хвороби зафіксували 30 травня у Нігерії. Вже 1 червня у світі було зафіксовано понад 170 захворювань у 19 країнах світу.
Лікарка-інфекціоністка міської лікарні №2 Тетяна Жабко розповіла, що це за хвороба і чи може вона з'явитись в Україні.
- Чи добре відома ця хвороба?
- Це давня хвороба, наскільки можна так сказати. Перші відомості почали з’являтися ще у ХІХ столітті. Тоді виявили захворювання у мавп. В той час у тварин був досить високий відсоток смертності. У 1958 році у Копенгаген (Данію) завезли дві групи мавп протягом п’яти місяців. Це був інститут сироваток, мавп привезли для досліджень. В них тоді виявили хворобу, при тому, що ці групи не були пов’язані між собою. Наступного року було встановлено новий вірус – вірус мавпячої віспи. Її назвали "Копенгаген".
Вважали, що мавпячою віспою люди не хворіють, тому що ті вчені, які працювали з цими групами тварин, не захворіли. Але, коли продовжили дослідження, встановили от що.
Є така хвороба – натуральна віспа. Дуже древня хвороба – відома ще з ІІ тисячоліття: сильні спалахи, висока смертність. Звісно, люди боролися з нею і знайшли єдиний метод – вакцинацію.
Ця вакцинація проводилась до 1980 року. А потім ВООЗ повідомила, що випадків натуральної віспи більше немає, і вакцинація повністю припинилася.
Тому ті працівники, що мали справу з мавпами у 1958 році, й не хворіли, бо мали цю вакцину. В 1970 році вперше на мавпячу віспу захворіла людина в Заїрі (нині – Республіка Конго).
- Чому хвороба почала поширюватись серед людей?
- Тому, що з’явився прошарок не імунного населення. Якщо не вакцинуються люди з 1980 року – поступово послаблявся імунітет, і захисту в людей немає. Тому ми і маємо на сьогодні мавпячу віспу.
- В чому різниця між натуральною та мавпячою віспою?
- Багато дуже схожого. Відмінність тут більше в клінічних проявах. Також після натуральної віспи у людини на шкірі залишаються величезні дефекти: кірочка та рубці. А після мавпячої віспи вони не так помітні, бо міхури з гноєм, які утворюються, не так глибоко проникають в шкіру. Через це інтоксикація дещо менша.
Коли починається мавпяча віспа – першими реагують лімфатичні вузли. Збільшуються. Вони можуть так само нагноюватися, там також утворюються міхури.
- Штами
- Є штам центральної Африки та західної. Штам центральної Африки проходить у більш тяжкій формі й має більший відсоток смертності. У західній частині континенту ця хвороба набула статусу ендемії – хвороби, притаманної конкретному регіону. Як грип – люди хворіють, одужують і отримують імунітет на все життя. Але там не велика кількість людей заражена.
- Від чого залежить важкість протікання хвороби?
- Враховуючи, що ми зараз усі невакциновані, це залежить від багатьох факторів. Від кількості вірусу, який надійде до організму, від його імунітету, якості життя та доступу до медичної допомоги. Показово, що в Африці хворіє сільське (бідне) населення.
- Як передається хвороба?
- Повітряно-крапельним шляхом, контактним, від матері до дитини, через кров. Важливо розуміти, що вірус є в усіх біологічних рідинах інфікованого організму. В основному, люди заражаться від мавп через те, що тримають їх біля себе, щоб вживати в їжу. Прибираючи в клітках, під час інших контактів – якщо гній з міхура на шкірі мавпи потрапив на шкіру, слизову чи на рану людини – відбулась передача вірусу. До речі, джерелом зараження можуть бути й гризуни.
- Інкубаційний період
- В середньому – 12-14 днів від моменту зараження до проявів.
- Симптоми
- Говоримо зараз про середнє чи важке протікання. Захворювання завжди починається гостро: висока температура тіла, лихоманка. Ломота в суглобах, у м’язах спини. Болить часто поперек. Це за рахунок набряку спинного мозку. Може бути нудота й блювота. Катаральні прояви – наприклад, біль в горлі. Це все – початок захворювання, який триває чотири-п’ять діб. Потім з’являється висипка. Вона йде згори вниз, тобто спочатку з’являється на обличчі, потім – на долонях. Грудна клітина, живіт, нижні кінцівки і спина.
Висипка має характерний вигляд. Спочатку з’являється червона плямка – папула. Днів через два на її місці з’являється міхурець – везикула. При вітряній віспі цей міхурець – однокамерний. А при мавпячій віспі він крупний – до п’яти міліметрів, і стінка досить щільна. Якщо її проколоти, то виділення будуть незначні. Цей міхурець усередині має таке пупковидне вдавлення.
І в цей період у людини може наступити період оманливого полегшення: спадає температура, покращується самопочуття. Висипка не чешеться й не болить. Міхурці з’являються не тільки на шкірі, а й на слизових. Очі страждають, це може бути й слизова шлунково-кишкового тракту. Далі утворюється гнійник. Це відкриті рани, туди приєднуються бактерії. І виникають неприємні відчуття. Тут знову піднімається температура, з’являються головні болі, можуть бути марення.
Коли ці гнійники підсихають – утворюється кірка, яка підсихає, відпадає і утворюється рубець. Потім починає знижуватися температура і наступає одужання. Хвороба загалом при мавпячій віспі триває близько трьох тижнів.
- Ускладнення
- Може бути зараження крові через гнійники. Через те, що бактерії потрапляють в кров, там з’являється багато токсинів, від яких людина може загинути.
- Як лікують мавпячу віспу?
- Якщо це легка форма – імунітет може впоратися самостійно. Якщо більш тяжка – це медикаментозне лікування та вакцинація. Вакцини від мавпячої віспи є.
- Чи мають шанс не захворіти ті, хто були провакциновані до 1980 року?
- Було б добре так думати, але. Від натуральної віспи щепили новонароджених дітей. І потім щеплення проводились кожні п’ять років – ревакцинація. Й це тривало до 50 років. Якщо цього не проводили з 1980 року велике питання, чи залишився той імунітет у людей. А от якщо людина перехворіла – це пожиттєвий імунітет.
- Чи варто чекати епідемії в Україні?
- Я думаю, не варто. Можливо, будуть поодинокі випадки, але я не думаю, що це буде епідемія.
