У Києві прощаються з легендарним командиром "Да Вінчі", який загинув у бою під Бахмутом

У Києві 10 березня прощаються з Героєм України, командиром батальйону "Вовки Да Вінчі" Дмитром Коцюбайлом. Його тіло привезли до Михайлівського Золотоверхого собору. Віддати останню данину пам'яті легендарному воїну зможуть і на Майдані Незалежності. Детальніше - у матеріалі

До Михайлівського собору прийшли багато українців, які хочуть віддати данину пам'яті воїнові, що віддав життя, захищаючи Україну від споконвічного ворога.

На війні Дмитро Коцюбайло – з початку російської агресії проти України у 2014 році. Свій останній бій 27-річний природжений воїн прийняв 7 березня під Бахмутом на Донеччині.

З 12:00 у Михайлівському Золотоверхому соборі розпочалося прощання з Дмитром "Да Вінчі" Коцюбайлом. За годину тіло легендарного командира, який з 18 років захищав Україну зі зброєю в руках, привезуть на Майдан Незалежності, де віддати останню шану Героєві зможуть усі охочі.

Напередодні, 9 березня, прощання з "Да Вінчі" проходило у селі Бовшів на Івано-Франківщині. Односельці вклонилися Героєві України у місцевому будинку культури, після того його відспівали у церкві.

"Да Вінчі" загинув 7 березня під Бахмутом. Трагічну звістку про смерть воїна у бою повідомив президент України Володимир Зеленський.

Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянське, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області України. Освіту здобував у Бовшівській загальноосвітній школі та Івано-Франківському художньому ліцеї.

"Його прадід воював у складі Української Повстанської Армії. Дмитру про це розповідала бабуся", – зазначили у Бурштинській міській раді.

Вочевидь, саме це й визначило подальшу долю Дмитра і спрямувало його на шлях воїна.

На момент загибелі Дмитрові Коцюбайлу було 27 років. Дев'ять з них він провів на війні: зброю до рук "Да Вінчі" взяв у 2014 році, коли Росія розпочала збройну агресію проти України. На той момент йому ледь виповнилося 18 років.

Вже у перший рік на фронті Дмитро отримав тяжке поранення у селищі Піски на Донеччині. Йому в обличчя прилетів уламок снаряда, розірвавши губу та вибивши зуб. Іншим уламком була перебита ключиця, тож медикам довелося встановлювати скріплюючу пластину, пошкоджені ребра. Після одужання Дмитро одразу ж повернувся на передову.

У 2014-му командував взводом добровольців, а у 2015-му – добровольчою ротою.

17 березня 2016 року призначений командиром 1-ї окремої штурмової роти "Вовки Да Вінчі" ДУК ПС, яку згодом переформатували в батальйон. Під час повномасштабної війни з Росією "Вовки Да Вінчі" воювали у складі 67-мої окремої механізованої бригади.

За роки на війні Дмитро Коцюбайло без перебільшень став легендою. Заслуги молодого, але надзвичайно талановитого командира-добровольця зрештою визнала й держава: 30 листопада 2021 року він був удостоєний найвищої державної нагороди – звання Героя України із врученням "Золотої Зірки". Як зазначено в указі президента Володимира Зеленського, високе звання присвоєне Дмитрові Коцюбайлу "за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України".

Він став наймолодшим в історії України добровольцем, який отримав найвищу державну відзнаку прижиттєво.

Нагадаємо, напередодні з "Да Вінчі" попрощалися на його малій батьківщині. Сотні людей прийшли віддати шану легендарному воїнові, що народився на Івано-Франківщині.

Про загибель Коцюбайла 7 березня повідомив президент України Володимир Зеленський. "Сьогодні в бою загинув "Да Вінчі", герой України, доброволець, людина-символ, людина-хоробрість", – заявив глава держави.

Подробиці загибелі Героя розкрили фотографи Ліберови. Дмитро загинув під час ворожого обстрілу, коли інші військові перебували в укритті за наказом свого командира.