Приємним сюрпризом для українців стало повідомлення, що на фронті з'явилися довгоочікувані ракети ATACMS. Щоправда, поки що "пробна партія", 12 одиниць, дальністю всього 165 кілометрів.
Але вже цей факт означає дуже багато. По-перше, США довели, що погрози та шантаж глави Кремля Володимира Путіна, який застерігав Вашингтон від такого кроку, для них нічого не означають. По-друге, це стало доказом того, що США виконують зобов’язання перед Україною.
По-третє, успішні атаки по аеродромах у Бердянську та Луганську довели, що російська окупаційна армія де-факто не має засобів захисту своїх стратегічних об'єктів від таких атак і тепер змушена поспіхом ховати їх у глибині Росії. По-четверте, передача Україні ATACMS – це хороший сигнал для інших союзників нашої країни, зокрема для Німеччини, де нарешті можуть ухвалити рішення про надання ракет Taurus. Далі Україна може чекати на нову партію ATACMS – у більшому обсязі та з більшою дальністю – і розпочинати планувати атаку на Кримський міст. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках, генерал армії Микола Маломуж.
– Хороша новина – в Україну надійшли перші ракети ATACMS. У Білому домі підтвердили передачу щонайменше 12 таких ракет. Було завдано удару по аеродромах у Бердянську та Луганську. Які цілі є пріоритетними для Сил оборони України? Що можна зробити з цими кількома зразками ракет?
– Це рішення ухвалювалося давно. Росія по оперативних каналах робила неофіційні демарші, попереджала про те, що передача Україні ATACMS і F-16 означатиме початок протистояння США і РФ. Кремль здійснював сильний тиск. Але американці цього не сприйняли. Передача нам цих ракет – демонстрація того, що США не йдуть за сценарієм Росії і не ведуться на шантаж про загрозу застосування ядерної зброї.
У серпні було ухвалено остаточне рішення, що США передають нам першу невелику партію ATACMS. Це було присвячено візиту Зеленського до США, і під час візиту це було неофіційно озвучено.
Але поки що це пробний варіант, він не має стратегічного значення, хоча має певні бойові перспективи. Думаю, це суттєво вплине на формування великого пакета. Перші поставки показали, що США виконують зобов’язання перед Україною, це перше. Друге – що Штати не бояться Росії. Третє – застосування цих ракет по аеродромах у Бердянську та Луганську показало дуже велику ефективність не лише у плані завдавання конкретних ударів. Найголовніше, що система захисту аеродромів, як і інших стратегічних військових об'єктів, не працює проти ATACMS.
Тож ми бачимо, що зберігається стратегічний курс США на підтримку та забезпечення озброєнням України. Конкретні цілі противника уражаються без можливості їх збити. Це має великий і моральний, і військовий ефект, оскільки вражаються вже стратегічні цілі – аеродроми. У перспективі можна буде уражати пускові об'єкти, наприклад, на території Криму. Там є два потужні комплекси, звідки вони запускають "Шахеди", пускові установки "Оніксів", є й великі склади боєприпасів та нафтобази. Це ті стратегічні об'єкти, які саме зараз забезпечують армію та завдають ударів по нашій території. Можливо, у цьому списку будуть й військові кораблі.
Тобто це будуть вибіркові, але дуже важливі цілі. Їх знищення безпосередньо підриватиме бойову складову і резерви ворога, зокрема стратегічні. Тепер Росія остерігатиметься розміщувати свої аеродроми та пускові установки в зоні дії ATACMS і переміщатиме їх на територію РФ, де ми, згідно із зобов'язаннями, не будемо застосовувати ці ракети.
Так, Росія буде змушена переміщати льотні засоби, літаки та гелікоптери, склади боєприпасів, усю систему захисту. Це дуже велика робота та суттєве збільшення логістики та часу прильоту. За лічені хвилини ракети на фронт долітати вже не будуть. Плюс ми можемо виявляти ці цілі у повітрі.
Ще один важливий момент – це ще й сигнал Німеччині. Канцлер Шольц постійно чекає, поки те чи інше озброєння Україні передадуть США або дадуть санкцію на передачу іншим країнам, а згодом і сам починає постачання. Ми пам'ятаємо, як він передав IRIS-T після того, як американці надали нам Patriot.
Тому, думаю, на нас чекає і чергова, потужніша партія ATACMS, і постачання ракет Taurus, які створюватимуть стратегічний фронт. Тоді можна буде вражати всі засоби – і на полі бою, і в Криму, і на інших окупованих територіях. Можливо, вони вже не зможуть обстрілювати такі міста, як Суми, Харків, Запоріжжя, Херсон, оскільки потужна система придушення буде побудована у всіх регіонах.
Є й політична складова. Путін у цій ситуації стратегічно програв. Його погрози, його шантаж не спрацювали. Це показує його слабкість як стратега і як агресора, який намагається диктувати умови світу.
– Ви сказали, що ракети ATACMS використовуються для важливих вибіркових цілей. Чи може серед цих цілей опинитися й Кримський міст? Чи достатня зона дії ракет для таких атак?
– Поки що нам поставляють не найбільш далекобійні ATACMS, до 165 кілометрів. Тому цілі можна розглядати лише у цьому радіусі. Кримський міст поки що не в зоні досяжності для цих ракет, але ми вже маємо інші засоби. Це Storm Shadow, Scalp та наші ракети, надводні, підводні дрони та інші засоби діяльності спецслужб. 5-6 видів придушення Кримського мосту ми маємо.
Атака на нього матиме сенс, коли ми заходитимемо до Криму. Тоді всіма засобами дружно можна придушити міст та Чорноморський флот. Він і так уже змушений тікати – то в Новоросійськ, то в Азовське море. Але ATACMS поки що туди не дістануть. Натомість чергова партія разом із названими засобами – британськими, французькими та, можливо, німецькими – дасть можливість завдати по Кримському мосту системних ударів.
Палена система ППО навколо мосту і так не спрацьовує, а в такому разі взагалі не спрацює. Міст буде виведений з ладу на тривалий час або просто знищено. Як і Чорноморський флот, який опиниться під прямими ударами. Для цього нам потрібні ракети ATACMS дальністю щонайменше 300 кілометрів.
– Ми бачимо, яким приємним сюрпризом стали постачання в Україну ракет ATACMS. Чи не вважаєте ви, що на нас може чекати ще один приємний сюрприз. Наприклад, якщо винищувачі F-16 з'являться на фронті вже найближчим часом, а не до кінця року, як це анонсувалося?
– У цьому випадку є технологічний лаг часу. Тут все не так просто, як із ATACMS. Наші пройшли підготовку протягом кількох тижнів – і ракети можна використовувати.
Я свого часу мав стосунок до авіації і можу сказати, що освоєння F-16 – це непросто. Навіть досвідченим льотчикам нелегко опанувати новий літак. Це практично інша система, інші орієнтування та навіть інший стереотип мислення. Тому тут треба брати на підготовку молодих хлопців, щоб навчати їх одразу роботі на F-16, або старших, але тих, хто глибоко вивчив складову літака, польотну частину, бойову частину, систему злагодження тощо.
Не забувайте також про те, що необхідно забезпечити систему обслуговування, ремонту, систему комунікації з іншими засобами – авіаційними та ППО – України. Це велика робота. Вона ведеться.
Є також певне гальмування щодо фінансів США. Вони обрали нового речника. Пентагон вишукує кошти з тих, що були заморожені та не використані. Тобто підготовка триватиме. Думаю, у перспективі 2-3 місяців постачання будуть точно, але, на жаль, найближчими тижнями F-16 в Україну, найімовірніше, не надійдуть.
