Для людей, що виросли в україномовному середовищі спілкування за допомогою солов’їної не викликає жодних труднощів, набагато важче доводиться тим, хто спілкувався по-українськи тільки під час уроків української мови та літератури, а в побуті – переважно російською.
В світлі останніх подій (війни та відкритої агресії рф), що відбуваються на теренах нашої держави все більше жителів нашої держави хочуть спілкуватися тільки по-українськи, і це не чергова данина моді, це – усвідомлення нашої самоідентифікації, усвідомлення того, що Україна – не росія і ніколи нею не стане. Перехід на спілкування українською – процес не одного дня, який вимагає зосередженості та наполегливості, а допоможуть у цьому книги на українській мові.
Говоримо і думаємо по-українськи
Державна мовна політика спонукає до переходу на українську мову державних службовців та урядовців органів місцевого самоврядування, прийнято відповідне законодавство про застосування української мови в усіх сферах торгівлі та обслуговування. Процес триває і як свідчать фахівці, йому сприяє поширення української книжки, де авторами виступають класики української літератури, сучасні українські письменники та зарубіжні автори, твори яких перекладені солов’їною.
Твори Лесі Українки та Ліни Костенко, Ольги Кобилянської та Всеволода Нестайка, не кажучи вже про безсмертну поезію Т. Шевченка та І. Котляревського, прозу І. Франка та М. Коцюбинського, які можна почитати на сайті https://uabook.com.ua, є пізнавальними та водночас виховними, описують життя нашого народу на різних етапах історичного розвитку, оспівують його споконвічні прагнення до кращого та вільного життя, де «врага не буде, супостата» (Т. Шевченко, вірш «І АРХІМЕД, І ГАЛІЛЕЙ...»).
Українська історична проза, на кшталт:
- романів «Володимир» та «Святослав» Семена Скляренка;
- роман-хроніки «Марія» Уласа Самчука;
- роману «Жовтий князь» Василя Барки,
поринає читачів в часи Київської Русі (цикл романів С. Скляренка) та в період Голодомору 1932-33 років («Марія» та «Жовтий князь»), відкриває нові та невиправдано забуті сторінки нашої історії, без знання якої, як відомо, у нації немає майбутнього. Читаючи ці твори, написані українською мовою, читачі усвідомлюють, що ми маємо давню історію, яку в нас не зможе забрати жоден «супостат» у вигляді північного сусіда.
Чим корисне читання української літератури
Українська література – це невичерпне джерело фольклору, побуту та звичаїв нашого народу, описаного в творах Марусі Чурай та Панаса Мирного, Валер’яна Підмогильного та Олександра Довженка. Їх перечитування збагачує сухий «канцелярський» лексикон читачів, що прагнуть засвоїти солов’їну, новими, маловідомими та рідковживаними словами та зворотами, дозволяє значно збільшити свій словниковий запас, завдяки чому з часом мозок читачів почне самостійно генерувати гарну літературну українську вимову.
Читаючи українські книжки чи твори зарубіжних авторів в українському перекладі читачі отримають змогу поступово озвучувати свої дії, мрії та побажання на українській мові. Гарній українській вимові сприяє читання вголос книжок, написаних солов’їною, для дітей чи просто для себе, переказ змісту прочитаних книжок рідним та знайомим. Читайте українською, думайте по-українськи, будьте справжніми українцями, адже – «Україна понад усе!».
