Суть розробки
Китайські експерти посилено займаються процесами розгону, роз'єднання повітряного транспорту і рейкотронної катапульти, використовуючи аеродинамічну трубу. Творці нової технології повідомляють про проведення подібних випробувань американськими та європейськими вченими. Гості Ельслотс казино також беруть участь у подібній розробці, розважаючись безплатно на зеленому сукні американської та європейської рулетки ігрового автомата азартного клубу.
Дослідники також заявляють про найважливіший момент відділення літального апарату від надзвукової катапульти. Авіаносці Військово-Морських Сил Сполучених Штатів використовують для подібних цілей парові пристрої. Спроба замінити застарілу технологію новою — електромагнітною, закінчилася крахом. Деякі кораблі, наприклад, авіаносці класу Дж. Р. Форд, отримали систему зльоту палубних винищувачів, але кількість відмов механізму вимірювалася десятками. Національне аерокосмічне агентство також намагалося застосувати інновацію для заміни ступенів космічних носіїв. Проєктною швидкістю відокремлення вважалися 715 км/год, проте пекінські експерти довели, що необхідне ще більше прискорення.
Наприкінці 2015 року університет розробляв ініціативу під кодовою назвою Тен'юнь, що полягала в такій програмі:
- багатофункціональний аерокосмічний майданчик — гіперзвуковий розгінник-ракетоносій;
- можливість відділення 55-тонного корабля на великій електромагнітній стартовій доріжці;
- теоретична швидкість розгону - 2000 км/год;
- після роз'єднання конструкцій, увімкнення двигунів космольоту до швидкості 8,5 тис. км/год;
- досягнення колосальної економії пального.
При досягненні розрахункової швидкості, полози різко гальмують, викликаючи відділення ракети. Перші 4 секунди хаотичні струмені повітря тримають апарат на вазі, але потім агрегат падає, що неодноразово показувала аеродинамічна труба.
Момент динамічного удару характеризується появою короткочасної невагомості. Однак під час віддалення ракети від санчат повітряні струни зникають, двигуни апарата набирають необхідну тягу для польоту. Однак момент роз'єднання створює певні труднощі, що порушують швидкісний режим літального апарата — виникає повітряний потік між кораблем і електромагнітними санчатами.
Розв'язання проблеми
Комп'ютерне моделювання вимагало посилення вузлів конструкції носія, які найбільше піддаються аеродинамічному удару. Підходу сприяють такі наукові та практичні розробки:
- створено 2 експериментальні траси з санчатами;
- доріжки виконують кілька функцій — розробка аерокосмічного проєкту і залізничного — магнітна подушка — маглев;
- двокілометрова вакуумна труба низького вакууму дозволить розігнати магнітоплан до 99 км/год;
- збільшення довжини пристрою до 65 км, гарантує швидкість 5 тисяч кілометрів;
- другу трасу звели в провінції Шаньдун, де додатково випробовують бойові рейкотронні машини.
У разі успішного завершення випробувань, значно знижуються витрати доставлення вантажів на орбітальну станцію.
