Що ми терпимо, як і навіщо? Психосоматика. До психосоматики (головний біль, підвищений тиск, гнійний апендицит, до хворого попереку та остеохондрозу і до всього, що має під собою смислове формування – накопичення, тиск). А також до припинення розвитку особистості, соціальної дезадаптації (як в силу продовження терпіння, так і коли терпіння вибухне у вигляді люті). А ще до нудьги і застою у відносинах та житті.
Що ми терпимо, як і навіщо?
В даному випадку мова піде про те, що ми терпимо, як і навіщо? Яка вторинна вигода для нас є в цьому почутті і поведінці? І як це позначається на нас самих, на нашому творчому пристосуванні до оточуючого світу?
Що найчастіше терплять люди?
Роздратування, злість, які вони відчувають, але не діляться цими благими почуттями з оточуючими людьми.
Як терплять?
Як-як? – мовчки. Терпіння мовчазне.
Навіщо?
О тут, ціле неоране поле!
- щоб не зруйнувати відносини;
- щоб не пішов до іншої;
- щоб не звільнили з роботи;
- щоб зберегти свої нерви;
- щоб не виглядати базарною бабою, істеричкою;
- щоб ніхто не дізнався про мої почуття;
- я не витримаю конфліктів і чвар;
- щоб любили;
- і так далі.
Основне фокусування йде на відносинах з ким-небудь, на власному образі, на невмінні творчо пристосовуватися.
Все, начебто якісь крайнощі.
Ну, наприклад, скажеш своєму чоловікові, що злишся на нього, так він прямо відразу і пішов. А що тоді його тримало стільки років разом? Питання!
Або інший приклад, виглядати базарною бабою. Це як? Прямо так сядете, почнете носочки-хусточки продавати посеред кімнати і гримати! І так все життя!
Та ні начебто, не загрожує нам така поведінка!
На погляд психолагів перше, що включає терпіння у людей це якась глобалізація (механізм спотворення сприйняття – узагальнення), прямо тотальні зміни, які прийдуть до них в життя, якщо вони перестануть терпіти. І чоловік покине, з роботи звільнять, істеричкою стане, будуть конфлікти і такі, що їх обов’язково не витримаєте.
Так, часом висловлюючи близьким роздратування, злість ми ризикуємо, входимо в зону ризику, в зону дотику з новим, але не настільки ж ГЛОБАЛЬНО!
Отже, до чого ми прийшли! Страх – всьому голова! Терпимо, тому що боїмося!
Страх – емоція, що регулює дистанцію наближення-віддалення. Ми боїмося того, чого хочемо. Або боїмося хоча б того, що вже виділили з фону, сфокусували на цьому свою енергію, чим цікавимося, що вже наділили деякими хоча б мінімальним значенням для себе.
І ось, не входячи в контакт з новим, не ризикуючи наблизитися, не задовольняючи свій інтерес, ми терпимо! І головний помічник у нас в цьому страх! Переступи через страх – немає страху, немає терпіння.
Що керує нашими страхами? Наш особистий досвід, досвід авторитетних для нас людей, думку, яку ми слухаємо, ідеї, фантазії.
Звичайно, якщо по квартирі ходить такий великий гарненький тигр, який дуже привертає нашу увагу, тут вже без страху не обійтися. Тут включається архетипний страх, який відчували наші предки.
І тоді типовий спосіб нашої поведінки – замри, біжи, бий!
Що ви оберете? Ваша стратегія поведінки накладає на вас і емоційну складову:
Замри – терпіння, страх, що переходить в жах!
Біжи – той же жах, до якого приробили ноги.
Бий – злість і лють!
Ваша стратегія поведінки і є маркер.
Найчастіше терпіння стосується того, хто завмирає. Спочатку терплять страх, потім терплять роздратування, злість!
Висновки в ході роздумів
Терпіння найчастіше пов’язане зі стратегією поведінки «замри». Завмирає людина від страху. Страх пов’язаний з попереднім досвідом, зі значущими травматичними подіями. Цей механізм узагальнення переноситься на нинішню ситуацію і таким чином практично виключається можливість нової поведінки.
Страх примушує терпіти обставини. У людини, яка чинить таким чином, є ілюзорні і фактичні вторинні вигоди – збереження власного образу, емоційного фону і збереження відносин, а далі йдуть філософські роздуми.
Чи варто зберігати свій ідеальний (або близький до ідеального) образ непорушним?
Чи варто платити за це психосоматикою, погіршенням емоційного фону, коли використовується звичний набір емоцій?
Чи варто платити за терпіння збіднінням і нудьгою в стосунках, де все зрозуміло, постійно і мертво?
Чи варто так поводитися з власним життям?
І багато ще …
А що терпіння?
ТЕРПІННЯ має повільний і стійкий темп, пов’язаний зі збереженням прагнення до наміченої мети.
Терпіння дозволяє нам продовжувати рух, але в той же час, у міру просування вперед, дає нам час оцінити і переоцінити наші дії, критерії та саму мету. Терпіння є підходящою емоцією, коли бажаний нами результат зажадає для свого досягнення часу.
Наприклад, в’язання, де потрібно вив’язувати ряд за рядом, і тому, беручись за цю справу, необхідно набратися терпіння.
Терпіння недоречне, якщо в разі недосягнення вами своєї мети існує загроза негативних наслідків. Якщо вам треба вживати заходів і переходити до дій, кликати на допомогу, рятуватися самим, рятувати домашніх тварин.
Точно так же терпіння не рахується доречним в ситуації, коли вас обманюють в чомусь важливому або коли вам постійно відмовляють у просуванні по службі.
Іншими словами, контексти, в яких небезпечно (або буде небезпечно) пускати все на самоплив, не підходять для почуття терпіння.
Автор – Анна Юхневич
