Про щасливу ніжинську художницю Оксану Грек, розмову з Всесвітом та картини-ліки

2 Березня 2019

2452

Поділитися:

Роботи цієї талановитої художниці асоціюються з весною. Картини настільки яскраві, що, дивлячись на них, наче відчуваєш насправді аромат свіжої весняної зелені, яка ще донедавна спала в бруньках сонних після зими дерев

Оксана Грек, художниця

Тож у переддень весни наша розповідь про ніжинку Оксану Грек – художницю, дизайнера та маму двох доньок.

Оксана народилася в Ніжині.

«Це енергетично потужне місто. Особисто для мене Ніжин – це Остер, храми, вулиці, батьківський дім і засніжено-зелено-сонячно-дощова Мигалівка», – розповідає мисткиня.

Після закінчення середньої школи №6 Оксана вступила до університету ім. М. Гоголя, де здобула освіту вчителя української та зарубіжної літератури й української мови. Та, попри диплом філолога, займається творчістю, яка для неї і робота, і хобі водночас.

«Творчість для мене – це радість, тиха розмова із Всесвітом», – зазначає художниця.

Натхнення для своїх робіт пані Оксана знаходить у моментах радості зі спогадів або з мрій про майбутнє, іноді з вигадки, а ще, зазначає вона, образи приходять від навколишніх людей.

«У серії картин «Мамині казки» квінтесенцією (основа, суть чого-небудь. – Ред.) є сім’я. Її важливість. Символ сім’ї, роду, родини, тепла, затишку є скрізь. Усе промовляє любов’ю – турботливий і мудрий кіт Гарбузович, дітки, вогник, гарбузи, ковдри і теплий сніг, і трава, що під ним «квітне». Я люблю цю серію картин. З неї, можна вважати, і почався мій художній шлях».

На думку Оксани, малювати може кожен, якщо захоче. Як малювати – це інше питання.

«Якщо ви хочете бути професіоналом, будьте ним. Де вчитись – ваш вибір. Можна закінчити академію, скласти свої роботи в шухляду й забути про них і не пам’ятати, як малювати. Можна з ентузіазмом збирати знання, практикувати, насолоджуватись процесом створення картини, накопичувати досвід і продовжувати творити все життя. Адже коли цікавишся чимось, нова інформація сама чіпляється до тебе. Іноді дивишся на такий простий малюнок дитини, а в ньому стільки тепла, любові щирості… Картини можуть бути кардинально різні за професійністю, жанром, кольором. І для кожної є свій шанувальник. У будь-якому разі, малювати – це добре і це приємно. Малювати – це майже говорити. Зображення розкаже про людину те, чого вона не скаже вголос».

Знаннями і досвідом Оксана Грек ділиться на майстер-класах переважно для дітей. Для дітей була створена і колекція одягу, яку нещодавно художниця та дизайнер представила в Брюсселі.

«У моєму дитинстві було дуже багато «клаптиків» і ляльок, яким шила одяг. Навіть десь є лист сестрі, який писала у вісім років «Приїзди влітку на гостини. У мене багато клаптиків. Будемо шити лялькам одяг. До літа клаптиків побільшає… або поменшає…». А якщо серйозно, ідея прийшла з бажання зблизити людей зі своєю творчістю ще більше. Адже виставки – це локальна тимчасова можливість ділитися своєю творчістю. Тому, згадавши свої дитячі захоплення, подумавши про те, що мої донечки будуть неймовірно раді новим вбранням, які пошию для них, я вирішила перенести зображення на одяг. І не лише для своїх донечок. А потім фантазії, мрії, плани вже не зупинити. Творчість – вона така».

Раніше ми писали: Ніжинська художниця і дизайнер представила в Брюсселі нову колекцію одягу для дітей

Бути художником, зазначає Оксана, – це насамперед цікаво. Важкість тільки в тому, коли дехто не розуміє, що малювати картини – це не лише задоволення, а й важка праця, робота, яка передбачає вихідних і вільних вечорів.

«Чи важко бути художником саме сьогодні? Інформаційний простір відкритий. Можна будь-кому і будь-коли навчатись і згодом пропонувати свій продукт іншим. А світ відповість зацікавленістю або байдужістю. Щодо затребуваності, то, якщо ти гарно виконуєш роботу, тебе знайдуть зацікавлені люди, навіть довго чекати не доведеться. Можна працювати в різних напрямах. Живопис, архітектура, дизайнер, ілюстратор…».

Оксана – щаслива людина. Найцінніші моменти для неї – це чути, що для когось її картини – як ліки. Планів на майбутнє в художниці – як у Наполеона, але краще, зазначає вона, один раз зробити, ніж сто разів розповідати.