11 Травня 2020
4086
Вся правда – з архівних документів до 150-ліття цього закладу. Найперше, хочу зробити принципове уточнення щодо інформації на сайті «Мій Ніжин» за 1 травня ц.р. (з посиланнями на «Календар знаменних і пам’ятних дат Ніжина 2020 року»):
доктор філологічних наук, професор, журналіст
КОГО І ЯК ЛІКУВАЛИ У НІЖИНСЬКІЙ ЗЕМСЬКІЙ ЛІКАРНІ: Порівнюючи із натепер: меню, ліки хворим, зарплати лікарям, ціни
Вся правда – з архівних документів до 150-ліття цього закладу
Найперше, хочу зробити принципове уточнення щодо інформації на сайті «Мій Ніжин» за 1 травня ц.р. (з посиланнями на «Календар знаменних і пам’ятних дат Ніжина 2020 року»): Ніжинській земській богоугодній лікарні (такою була її офіційна назва) нині виповнилося не 135, а понад вже 150 літ. Помилка укладачів Календаря, гадаю, явна.
Підтвердження цьому – низка архівних документів, які віднайшов і з якими працював автор цих рядківу Ніжинській філії Державного архіву Чернігівської області.
На основі їх аналізу спробую знайти відповіді на такі запитання:
- якою була загальна, простонародна, медицина в дорадянську пору в українській глибинці?
- де лікувався простолюд?
- що було в безкоштовному меню хворих?
- який статус у тодішньому суспільстві мали медичні працівники?
- що можна було купити на їхню зарплату?
- з якими хворобами боролися тодішні лікарі?
Повідомлену в згаданому «Календарі…» про дату заснування лікарні нібито 1885 року спростовує документ, датований 1870 року – отож за 150 років, відколи ця лікарня вже працювала.
Це направду документ унікальний, бо знімає облуду з очей мільйонів простих громадян, мізки яких так вихолостила від думання радянська пропаганда. Цитую затверджений 1869 року «Кошторис Ніжинської земської богоугодної лікарні на 1870 рік»:
«Для кожного хворого, який потрапив до лікарні, безкоштовно належить виділити з лікарняного фонду такі речі: чоботи, сорочка (чоловіча чи жіноча), підштаники для чоловіків, шкарпетки для жінок. Для безкоштовного гоління і стрижки викликати з міста цирульника.
Соломи для набивки 50-ти матраців, (чотири рази на рік, на кожний по 14 футів). На передплату медичних книг і газет – 15 руб.; на найм коней для відвезення білизни для прання на річці Остер – 12 руб.»
Штат богоугодної лікарні
Після знесення кріпосного права 1861 року запущену віддавна проблему лікування сільських мешканців у Російській імперії пробували вирішити земства. І не безуспішно.В Україні вони, як самоврядні органи від громади і для громади, стали виникати від 1864 року - відповідно до Положення тодішнього уряду про губернські та повітові земські установи, прийнятому на початку того ж року.
Як відомо, Чернігівське земство було одним із найактивніших на всій Лівобережній України. І його дітище - Ніжинська земська богоугодна лікарня було тут дуже показовим. Створена вона була для задоволення потреб найбідніших верств населення цілої Ніжинської округи (а до неї входила чи не більша третина тогочасної Чернігівської губернії, включаючи нинішні Ніжинський, Носівський, Ічнянський, Борзнянський, Куликівський, Коропський, Бобровицкий райони та частини інших).
Про те, за рахунок яких засобів існував цей заклад, які суми коштів виділялися на лікування, харчування хворих, оплату медичного персоналу, утримання приміщень, можна почерпнути цікаву інформацію із рідкісного на сьогодні документу, який вдалося віднайти, – «Кошторис витрат на утримання Ніжинських богоугодних закладів». Він був складений і затверджений Чернігівською губернською земською управою на 1870 рік.
Найперше, звернемо увагу на штат лікарні, розрахований на лікування одночасно 50 чоловік. (Роком раніше, 1869-го, тут уже було 40 ліжок).
Очолював заклад смотритель (по-сучасному, завідувач лікарнею).
У блоці медичного персоналу були передбачені такі посади: старший лікар, помічник лікаря, два фельдшери, аптекар та його учень.
У блоці допоміжного персоналу: письмоводитель контори (в штаті передбачені були кошти для наймання додаткових писарів і канцеляристів - за потребою), кастелянша, сторож, кухар і його помічник, комірник, два двірники та доглядач лазні.
Таким чином, штат лікарні складався із семи медичних працівників і восьми – допоміжного персоналу.
Зарплата лікарів та допоміжного медичного персоналу
Цікавими, у порівнянні, є дані про зарплату цих працівників. Найбільшою була в старшого лікаря – щомісячно по 500 руб. та ще 100 виділялося йому його харчування. Стільки, але без «столових», - у смотрителя. Праця помічника лікаря оцінювалася на 200 руб. щомісячно, фельдшера – на 120, а його помічник – на 20 менше.
З допоміжного персоналу найбільше мав письмоводитель – 200 руб. За ним, по ранжиру, ішов кухар (72 руб.), всі інші, крім сторожа, заробляли по 60 руб., а сторож - 54.
Що можна було купити тоді за ці гроші?
Вельми багато, якщо мати на оці тодішні ціни на знаменитому в Лівобережній Україні базарі в Ніжині (ці цифри зафіксовані в затвердженому губернією документі):
- одна куриця - усього20 коп.;
- пуд хліба (16 кілограм) – 60 коп.;
- пуд м’яса яловичини - 2 руб. 20 коп.
Лікарняне меню для хворих
Другою за величиною суми статтею витрат були ліки, а третьою – харчі для хворих.
Заглянемо в лікарняне меню для бідних середини позаминулого століття та порівняємо його з меню нинішніх провінційних лікарень. На жаль, висновок буде далеко не на користь сучасній українській медицині, яка й далі забезпечується державою за залишковим принципом.
Хоча це стосується лише так званої загальної, простонародної, медицини для всіх. Колишні компартійні ліксанупри (лікувальні-санаторні управління для номенклатури), що упродовж усіх радянських часів обслуговували комуністичних бонзів різних рангів, ніде не поділися – в них тепер лікуються обтяжені посадами і накраденими від народу грошима нинішні «слуги народу» незалежної України. Чого вартує, скажімо, для державного бюджету й нині закрита для простих представників від народу головна номенклатурна лікарня у прикиївській Феофанії. Всі спроби поодиноких громадських рухів добитися, щоб цю лікарню передали , нарешті, народові, нинішні його «слуги», як і попереді, зігнорували також.
Та повертаємося до меню тяжко хворого українського селянина в богоугодній лікарні повітового центру другої половини ХІХ століття.
Для щоденного меню тут були передбачені такі мінімальні норми:
- яловичина (по ¾ фунти для кожного на добу; в рік – 31 пуд по 2 руб. 20 коп. пуд – всього 50 руб.);
- крупи гречані (середня порція по ½ фунта, а в рік 86 пудів по 95 коп. пуд – всього. 82 руб.);
- масло коров’яче (по 2 лоти на кожного, за добу 78 лотів, в рік 22 пуди 9 фунтів; 22 лоти по 10 руб пуд – всього188 руб.);
- картопля для супу (на рік 91 мірка по 16 коп. мірка);
- кури (365 штук курей на рік по 20 коп. штука);
- крупи мані, ячмінні.
Не забували й про хліб. Житнього на добу для кожного хворого виділяли по два фути. Для супів виготовляли сировець, на порцію – півчашки, всього на рік через день - 143 відра. В іншу половину днів пропонувався кисіль.
За рік лікарня «з’їдала» 27 пудів солі (сіль тоді коштувала 94,5 копійок за пуд).
Поліпшене меню для «особливих важливих» хворих
Цікаво, про кого подуав найперше сучасний читач, надибавши на так зване поняття «віповських» пацієнтів. Звісно, що про начальників різних рангів на місцевому рівні, членів їхніх родин та просто багатих, з великими грошима.
Кои так. То не вгадали.
Окремою статтею в кошторисі дорадянського часу позначені були кошти «для поліпшеного утримання приблизно одного воєнного офіцера військового відомства» (зауважмо, не депутата, не чиновника, не обраних монахів московської церкви як тепер, скажімо, колись народна Олександівська лікарня в Києві).
В тому поліпшеному утриманні малося на увазі: «білий хліб по 0,5 фута на добу, а в рік – 4 пуди 22 фути по 2.40 за пуд, всього 13 руб. 68 коп.; масло коров’яче по 7 золотих за добу, цукор та елітний на ту пору чай під назвою «Фамільний».
У сезон від 15 травня до 15 вересня закупляли багато зелені і овочів (по 3/8 копійки на кожного). Особливо пишним було харчування на день Різдва Христового, адже для меню цього дня виділялося додатково 10 руб.
Цікаво, що такі продукти, які закуплялися через аптеку (вино хлібне, цукор, оцет), проходили за статтею витрат «Медикаменти».
Окреме меню для вірян
У ті часи керівництво будь-яких медичних установ пам’ятало, що лікуютьлюдей віруючих, тому заздалегідь передбачало в лікарняному меню страви для пісні днів.
Із цього приводу в документі земства щодо Ніжинської лікарні зазначено: «Для хворих цивільних і воєнних яловичина, сало і коров’яче масло можуть бути замінені рибою таолією, але за тієї умови, що вартість їх не має перевищувати кошторису на їжу скоромну».
Для хворих безкоштовно: одяг, солома, свічки і газети та книги
Не можна обминути питання про одяг для стаціонарних хворих.
Кожному з лікарняного фонду виділялися: чоботи, сорочка (чоловіча чи жіноча), підштаники для чоловіків, шкарпетки для жінок.
Хворих безкоштовно голили і стригли. Для цього викликали з міста цирульника, який співпрацював з лікарнею за сумісництвом.
А тепер читач нехай порівняє, з чим від іде до лікарні, якщо хтось із родити тупи потрапив по біді.
Не треба було брати з собою з дому чи платити за подушки, одіяла, простирадла, фартухи – все було казенне.
У кошторисі витрат значилося й таке: «Солома для набивки 50-ти матраців (чотири рази на рік, на кожний по 14 футів – всього. 1 пуд 16 фунтів, всього 70 пудів по 6 коп. за пуд – всього за рік 4 руб. 26 коп.)». Передбачалися кошти й на похорон. Тут спостерігаємо градацію:
- для померлого в богоугодному закладі благородного звання і воєнних офіцерів (приблизно 5 чоловік) – по 5 руб. на кожного, всього 25 руб.
- на похорон військовослужбовців рядового складу та громадян інших соціальних груп (приблизно 30 чоловік у рік) – по 2 руб. 88,4 коп. на кожного, всього 86 руб.
Обігрів палат – голландськими пічками, туалетів - камінами
Лікарню та лазню (стояла окремо) опалювали 22-ма голландськими та 6-ма російськими пічками, туалети взимку підігрівали двома камінами. Для цього із складів залізничної станції систематично довозили дубові поліна.
Розрубували їх на території лікарні наймані дроворуби, на оплату праці яких заздалегідь було передбачено в кошторисі 105 руб. На закупку дров – 1170 руб.
Згадаємо про свічки для освітлення восьми палат та двох коридорів, приймальної і аптеки. Щодня можна було витрачати до п’яти таких свічок, горіння яких обходилося в рік на 138 руб.
І ще дві цікаві статті витрат наприкінці документа: на передплату медичних книг і газет – 15 руб.; на найм коней для відвезення білизни для прання на річці Остер – 12 руб.
Всього на утримання Ніжинської богоугодної лікарні земство виділяло на 1870 рік 8588 руб. (у попередньому, 1869 році, було на 140 руб. менше).
Географія хворих
За допомогою ще одного архівного документа маємо можливість довідатися про роботу поліклініки при цій земській лікарні, а також з’ясувати, географію хворих, які туди звертатися зі своїми скаргами на стан здоров’я. Йдеться про «Звіт Ніжинської земської лікарні за 1905 рік».
У тому, що цей земський богоугоднийзаклад був призначений не лише для ніжинців, а й мешканців усієї округи, засвідчують такі показники звіту. У середньому за день, виключаючи вихідні, до поліклініки зверталося 82 хворих. Отож, за рік маємо цифру понад 20 тисяч. Звідки вони були?
Основний контингент відвідувачів, складали, звичайно ж, ніжинці – таких було 13943 чоловіки або 69 відсотків.
Мешканці Ніжинського повіту – 5624 чоловік (понад 28 відсотків). 2,2 відсотка становили приїжджі з інших населених пунктів Чернігівської губернії, 0,2 відсотка – з інших губерній імперії.
Що ж до останніх, то такими здебільшого були ті, хто мандрував або поштовим трактом (у Ніжині була одна й найбільших в імперії поштових станцій, комплекс приміщень якої зберігся й донині), або зупинявся на залізничній станції Ніжин.
Статистика відвідувань поліклініки і лікарні
Проаналізуємо статистику відвідувачів поліклініки за населеними пунктами повіту.
Найбільше сюди зверталися мешканці Вертіївки– за рік 510 чоловік. Воно й зрозуміло: це містечко було найближчим до Ніжина.
На другому місці – Володькова Дівиця (370 чоловік), що за кількістю верст також недалеко.
На третьому – Носівка (306 чоловік), в якій на початку минулого століття своєї лікарні ще не було.
Далі за кількістю відвідувачів йдуть мешканці таких сіл: Черняхівка (268), Лосинівка (245), Данина (200), Крапивна (176), Талалаївка і Синяки (по 140), Шатура (85).
Найменше сюди приїздили із Галиці (51), Сального (25), Рівчака (21) та Макіївки (20). Цьому теж є пояснення: ці великі села знаходилисяв глибинці повіту й добиратися до Ніжина звідти було складніше.
Поширені хвороби
З якими скаргами найчастіше зверталися в ті часи до поліклініки земської лікарні селяни?
Перше місце посідали захворювання органів дихання, найбільше з-поміж яких були запалення легень – 1664 випадки.
Надругому місці – хвороби органів травлення (1553 випадки).
Сталовисокі позиції мали заразні хвороби, з-поміж яких – короста (сверблячка).Зараження нею було зареєстровано в 1173 випадках.
Причини хвороби, як зазначається у звіті, - скупчення багатьох людей у тісних помешканнях, відсутність лазень у селах, нерозуміння народонаселення суті хвороби, тому лікування її було складним і тривалим. А от у боротьбі з пропасницею (в народі - лихоманкою)тутешні лікарі досягнули суттєвої позитивної тенденції. Ще кілька років доти цією хворобою страждало в середньому 1000 людей, проте вже в 1903 році їх кількість скоротилася до 634-х, а в 1904-му до 427. Отож, за два роки скорочення відбулося більш ніж удвічі.
Важковиліковними була дизентерія (173 випадки), сифіліс (97) та глисти (69). І зовсім невиліковними – новоутворення (рак) – 49 випадків.
Цікаво, що в ті часи поширеними також були нервові хвороби (істерії, нервові зриви) – відповідно 358 і 419 випадків на рік.
***
Віднайдені в архіві, ніким не читані досі, документи про те, як за тих критикованих нами темних часів лікували простих людей, - болісний і актуальний посил із ХІХ століття натепер. Передусім нинішнім, у значній кількості не професіональним, не порядним і не патріотичним «слугам народу».
Детальніше за цієї темою: М. Тимошик. Село. У 2-х т. Т. 1. Зійти з безпам’ятства. К.: Ярославів Вал, 2017. 420 с.
