Єдина перспектива для селян - обєднання

Реклама:

Єдина перспектива для розвитку селянських господарств і села в цілому – об’єднання в спільні кооперативні господарства. Ця ідея неодноразово лунала з вуст працівників Міністерства аграрної політики та продовольства України, які в середу, 20 травня, приїжджали до Ніжина на зустріч з нашими місцевими аграріями, що відбулась у читальному залі  Ніжинського агротехнічного інституту за сприяння ГО "Самопоміч" та народного депутата Верховної Ради Павла Миколайовича Кишкаря.

Міністерство представляли Руденко Світлана Вікторівна, заступник начальника управління, начальник відділу використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, удосконалення земельних відносин та Альшанова Олена Олегівна, перший заступник директора Департаменту тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства України.
 

Загальна картина розвитку сільського господарства на сьогоднішній день невтішна, триває поступовий спад виробництва, особливо в галузі тваринництва. Причин цьому – безліч, але насамперед це падіння гривні і, відповідно, подорожчання палива, добрив, запчастин, кормів тощо. До того ж триває війна, окуповані Крим та значна частина Луганської та Донецької областей, на яких виробництво якщо й продовжується, податки йдуть до бюджету Росії чи місцевих бойовиків.

 

Основна ідея висловлена представниками міністерства  на зустрічі – потрібно об’єднуватися і створювати ринок сільськогосподарської продукції. 

На сьогоднішній день в Україні на ринок орієнтовано перш за все зернове виробництво (Україна в п’ятірці лідерів по експорту зерна в світі) і, в деякій мірі, виробництво курятини. Решта – напівнатуральне виробництво: 48% великої рогатої худоби перебуває у населення, виробництво молока – всього 4,5 мільйони тон з 11, що виробляється, йде на переробку. І так майже у всіх галузях. Тобто, в середньому, близько половини всієї продукції виробленої сільгоспвиробниками використовується для власних потреб, або ж продається за низькою ціною на місцевих ринках.
 

Сільське господарство, як будь-який бізнес, має приносити гроші і розвиватися за законами ринку. Елементарний приклад: за розрахунками міністерства, для того, щоб отримувати прибуток, мінімальна кількість корів у господарстві має складати 8-15 голів, і аж ніяк не 1-2 як це є у більшості сільських господарств. Тому самі ж селяни, якщо не мають достатніх коштів, мають об’єднуватися в спільні кооперативні господарства як у галузі рослинництва, так і в тваринництві. Ще один критерій, якого потрібно дотримуватися – принципів і стандартів HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Point), на основі яких діють сільського господарські виробники розвинутих країн світу. Для прикладу – при виробництві молока на ринок за цим стандартом не має бути його контакту з руками та повітрям: доїння корів відбувається апаратами. 

Селянам і фермерам потрібно самостійно переорієнтовуватися на ринкові умови роботи і не сподіватися на допомогу від держави. Тому саме об’єднання дозволить їх зібрати і накопичити необхідні для розвитку кошти та матеріальні ресурси.

З боку держави сьогодні можлива лише законодавча підтримка. Зокрема вже зараз спрощено укладання договорів оренди землі, встановлено 7-річний мінімальний термін її оренди. Також нині розробляється закон про статус сільськогосподарського виробника. В планах – введення конкурентних засад при передачі земель в оренду, тобто власник зможе обирати кому і на яких умовах віддати свою ділянку; законодавчо прописати умови при здачі земель різних власників одним масивом; провести переоцінку землі; обмеження кількості землі в агрохолдингах для розвитку саме невеликих господарств. З багатьма проектами можна ознайомитись на сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України minagro.gov.ua/uk з Єдиною комплексною стратегією розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015-2020 роки можна ознайомитись тут –minagro.gov.ua/node/16025, прийняти участь у обговоренні проектів, висловити свою думку через опитувальники тут – minagro.gov.ua/node/16017

 

Слова і проекти представників міністерства часто не зустрічали розуміння серед самих фермерів і сільських виробників, запитання часто переростали в голосні дискусії і суперечки. Дехто вимагав прямої державної підтримки і дотацій, дехто – 2 гектари землі для ведення господарства, а дехто – повернути перевірки для сільгоспвиробників та переробників продукції. 

 

Зрозуміло, що ці вимоги виконувати ніхто не буде. Україна вже обрала шлях розвитку – ринкові відносини і зближення з Європейськими країнами, де державні дотації обмежені а вимога дати землю – взагалі абсурд. Тим не менше деякі прохання і пропозиції були досить цікавими. Зокрема це прохання врегулювати ситуацію з податками, які зросли в рази (фіксований податок, за словами фермерів – у 20 разів!); пропозиція обмежити кількість землі в агрохолдингах та примусити їх залучати до обробітку земель місцевих жителів; дозволити орендодавцям в окремих випадках розривати договори оренди в односторонньому порядку і прописати це в самому договорі; припинити практику перерахунку коштів через державне казначейство; розширити можливості місцевих переробників сільськогосподарської продукції тощо.

 

Як би там не було, але сподіватись на державну підтримку грошима в умовах війни, політичної нестабільності і падаючої економіки марно. Все в наших руках. Можливо варто дослухатись порад міністерства і справді почати об’єднуватись?