Завантаження ...
banner

"Ми у Чернігів дібралися о 23 годині. Позамерзали. Не хотілося ні їсти, ні пити"

"Ми у Чернігів дібралися о 23 годині. Позамерзали. Не хотілося ні їсти, ні пити" фото

Андрій - головний сержант механізованого взводу штаб-сержант. З 23 лютого його підрозділ був у повній бойовій готовності і налаштований вийти на рубіж. З 4 години 24 лютого так і сталося…

Боєць говорить, що для його роти були визначені рубежі, за наказом командира бригади вони висунулися туди. Противник вів оманливі дії. Зліва, справа почав обходити. Наші військові переміщувалися таким чином, щоб не попасти в оточення. Ворог продовжував просуватися та пішов у сторону Чернігова.

 

"Ми зайняли оборону на "ріпкінській" трасі і очікували колони противника. Механізована колона пройшла в лобову, танкові - пішли по флангам. Безпосередньо була стичка. Ми знищили ворожу БМП, два броньовані КАМАЗи і близько 30 чоловік ворожої піхоти, - згадує Андрій.

 

Були поранені та загиблі, адже бій був важким. Крім того, у ході боїв рота поділилася навпіл, що ускладнювало зв'язок. Більше того, росіянами прослуховувався мобільний зв'язок, радіостанції глушилися. Одній частині роти вдалося дібратися до Чернігова. Друга, у складі якої був і підрозділ Андрія, блукала селами у темряві протягом семи годин.

 

"Ми у Чернігів дібралися о 23 годині. Позамерзали. Не хотілося ні їсти, ні пити. На шляху ще забрали з собою двох поранених прикордонників", - продовжує військовий.

Після цього підрозділ Андрія отримав наказ йти на оборону Чернігова зі сторони Киїнки. Вони зайняли кругову оборону.

 

"Ми вже знали, що сформовано дві ворожі колони по 30 танків. Звісно, що наші танки також висунулися на рубіж, розставили БМП. Усі, хто мав стальні «кулаки», взяли РПГ і готові були зустрічати ворогів", - повідомляє боєць.

Підрозділ Андрія все-таки витримав, як і інші, хто понад місяць тримав оборону Чернігова та не пускав російську орду на Київ. Однак ціна була високою…

Село Киїнка, яке разом із Черніговом обороняв Андрій, - його рідне. Там же жила і його родина. Будинок постраждав через російську навалу. Він воює з 2014 року, після року мобілізації підписав контракт зі ЗСУ. За виконання бойових завдань на сході України був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеню. За оборону Чернігова отримав таку ж нагороду ІІ ступеня.

 

"Переживати дуже важко втрату побратимів, близьких… Бо є хлопці, у яких рідні загинули. Однак я вважаю, що ми діяли дуже успішно. Противник був повністю деморалізований нашими діями. Він вважав, що легко пройде Чернігів, але йому це не вдалося і не вдасться. Уже всі нас бояться. І чечени, і осетини…", - впевнено говорить воїн.

ОК "Північ"
 
 
Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: